Абдул Хатеф

Фотографія Абдул Хатеф (photo Abdul Hatef)

Abdul Hatef

  • День народження: 20.05.1926 року
  • Вік: 87 років
  • Місце народження: Кандагар, Емірат Афганістан
  • Дата смерті: 19.08.2013 року
  • Громадянство: Афганістан

Біографія

Державний діяч Афганістану.

За національністю — пуштун-тохи. Син відомого релігійного діяча маулави Мохаммада Хал Вайса. Закінчив ліцей «Хабибия» в Кабулі (1945), літературний факультет Кабульського університету (1949).

У 1949-1951 — заступник директора ліцею «Світ Вайс».

В 1951-1952 викладав у ліцеї «Ахмад-шах Баба» в Кандагарі.

У 1952 — викладач Кабульського вищого педагогічного училища.

В 1953 — начальник рекламно-видавничої департаменту управління будівництва Гильмендской зрошувальної системи.

У 1953 залишив державну службу, займався громадською і комерційною діяльністю. У 1965 році був обраний депутатом парламенту від Кандагара (за іншими даними, був сенатором). Існує інформація, що під час конфлікту, що стався під час одного з засідань парламенту, він допоміг Бабраку Кармалю, якого один з пуштунських депутатів намагався вдарити мікрофоном по голові (Хатеф відвів цей удар).

Брав участь у діяльності Лойя джирги 1977, організованою режиму Мохаммада Дауда для прийняття Конституції країни.

Активно співпрацював з режимом Народно-демократичної партії Афганістану (НДПА) при Бабраке Кармале і Наджибулле. З 1981 — член керівництва Національного вітчизняного фронту, громадської організації, створеної з ініціативи НДПА і перейменованого потім в Національний фронт. У 1985-1990 — голова центральної ради Національного фронту. У 1986-1988 входив до складу Революційної ради, в 1986 був членом її президії. Незважаючи на активну співпрацю з режимом, критично ставився до діяльності НДПА. За даними фахівця з історії та політиці Афганістану М. Ф. Слинкина, Хатеф, характеризуючи лідерів НДПА (мабуть, в неофіційних бесідах),

відзначав їх слабке знання країни, дефіцит життєвого і політичного досвіду, непрофесіоналізм, отрванность від народу, внутріпартійні чвари і низький авторитет в суспільстві, невміння знаходити компроміси і з опозицией, і у своїх власних рядах.

Як політик, що мав зв’язки з діячами колишнього королівського режиму, відігравав значну роль в проголошеної НДПА політики національного примирення, в січні 1987 став головою президії Вищого надзвичайного ради з національного примирення. У 1985 і 1987 він обирався головою Лойя джирга, созывавшейся керівництвом країни для легітимації своєї влади. Проте для дійсно впливових опозиційних сил фігура Хатефа, безпартійного союзника НДПА, не була авторитетною.

У 1988-1992 був віце-президентом країни. У 1989 став заступником голови Вищої ради оборони батьківщини, створеного в умовах надзвичайного стану, введеного після виведення з Афганістану радянських військ.

Після зміщення Наджибулли з поста президента в квітні 1992 входив разом з трьома іншими віце-президентами і міністром закордонних справ Абдул Вакилем до складу ради, який тимчасово виконував функції глави держави. Був оголошений тимчасовим президентом Афганістану. 28 квітня 1992 брав участь у передачі влади представникам вступили в Кабул моджахедів.

Після розвалу режиму НДПА покинув країну. Уряд Нідерландів спочатку відмовилося надати йому політичний притулок, вважаючи, що він причетний до політичних вбивств і тортур (мабуть, малося на увазі, що Хатеф займав високу посаду на службі режиму, який звинувачувався в цих злочинах). Хатеф звернувся до суду, який зобов’язав уряд переглянути це рішення.