Жильбер Сесброн

Фотографія Жильбер Сесброн (photo Gilbert Cesbron)

Gilbert Cesbron

  • День народження: 13.01.1913 року
  • Вік: 66 років
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Дата смерті: 13.08.1979 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Своїми творами Сесброн прагнув відобразити реалії сучасного суспільства очима ‘переконаного християнина’, прагне підняти моральний дух, власне, без самої схильність до моралізування і моралей.

Жильбер Сесброн народився 13 січня 1913-го, в Парижі (Paris). Він закінчив навчальний заклад, нині відоме як Ліцей Кондорсе (Lycée Condorcet). Серед інших знаменитих випускників ліцею — Луї де Фюнес (Louis de Funès), Клод Леві-Стросс (Claude Lévi-Strauss) і Моріс Дені (Maurice Denis).

У 1944-му Сесборн опублікував свій перший роман, ‘Паризькі юродиві’/’Невинні діти Парижа’ (‘Les innocents de Paris»), у Швейцарії (Switzerland). Широке суспільне визнання прийшло до письменника з публікацією твору ‘Наша в’язниця — це царство боже’ (‘Notre prison est un royaume’) в 1948-м і ‘Вже опівночі, доктор Швейцер’ (‘Il est minuit, docteur Schweitzer’) в 1950-м.

У своїх роботах Жільбер, як правило, наочно демонструє і описує такі соціальні теми, як злочинність серед неповнолітніх — наприклад, в книзі ‘Загублені собак без нашийника’ (‘Chiens perdus sans collier’). Про насильство розповідає його твір ‘Між собаками і вовками’ (‘Entre chiens et loups’), а про роботу священиків — книга ‘Свят

ті йдуть у пекло’ (‘Les Saints vont en enfer’).

Сесброн не намагався спокусити читача глубокомыслием, формальним новаторством чи інтригою. Він дотримувався простоти викладу і вводив в оповідання нехитрих, простих персонажів, ‘середньостатистичних французів’, які вирішують проблеми ‘масового людини в реальному суспільстві.

У своїх творах Жільбер вдається до показу ‘знеціненого індивіда’, свыкшегося з запрограмованим існуванням, вже не прагне вплинути на власну долю і скорився ролі ‘маленької людини’. Разом з тим, це не заважає Сесброну пронизувати свої оповідання гумором і ставиться до своїх ‘обмеженим’ персонажам з посмішкою.

Французький письменник практично завжди вдається до побудови своїх творів на контрасті. Його герої — роздвоєні особистості, показують свій зовнішній вигляд, але приховують ‘потаємне особа’, причому часом не тільки від інших, але і від самих себе. Сесброн вірить, що ‘ядро’ особистості може бути загнана в кут, покалічено, понівечене, але ніколи не уничт

ожено повністю.

Гілберт вважає, що індивідуальні особливості людини пригнічують не тільки зовнішні обставини, але і зраду індивідів самих себе, перетворюються під тиском в ‘особи з натовпу’. Між тим, Сесброн вірить у здатність людини до величезного внутрішнього опору, і саме тому сумні, сумні і трагічні фінали в його творах — рідкість.

На прикладі його розповіді ‘Електронний мозок’ видно, якими принципами в житті керується сам письменник. Відповідно до переказу, головному героєві, Жан-Марку, спеціально створена ЕОМ видає ідеальний варіант розвитку його життя, аж до самих дрібниць. Герой фактично ‘приречені’ на щастя й позбавляється свободи вибору. Однак саме усвідомлення цього змушує Жан-Марка ‘вибухнути’ і заявити про своє право залишатися ‘єдиним і неповторним’.

Сесброн пропонує подивитися не на ‘функціональну корисність’ людини, який, насправді, може сприйматися як гвинтика у величезному механізмі. Письменник говорить, що «єдиною і неповторною’ залишається моральна сутність, яка таїться всередині кожного. Жільбер впевнений, що людська солідарність, справедливість і розуміння народжуються з вірності своєму ‘я’, яке ні в якому разі не роз’єднує суспільство, а, навпаки, призводить до торжества етичних цінностей, що мають величезне значення для всього людства.

У 1952-му за твором ‘Опівночі, доктор Швейцер’ вийшов однойменний фільм з П’єром Френе (Pierre Fresnay) і Раймоном Рулона (Raymond Rouleau).

У 1955-му режисер Жан Деланнуа (Jean Delannoy) зняв драму ‘Бродячі собаки без нашийників’ (або ‘Загублені собак без нашийника’) на основі однойменного роману Жильбера про сирітському хлопчика-злодюжці і милостиве судді. Головні ролі в картині зіграли Жан Габен (Jean Gabin) і Роберт Дальбан (Robert Dalban).

Жильбер Сесброн помер 13 серпня 1979-го, у своєму паризькому будинку. Його дружина, Домінік, померла в 2003-м.

У 1990-му було засноване товариство ‘Les Amis de Gilbert Cesbron’, щорічно публікує журнал ‘Cahiers Gilbert Cesbron’, доступний на Amazon.