Юзеф Мацкевич

Фотографія Юзеф Мацкевич (photo Jozef Matskevich)

Jozef Matskevich

  • День народження: 01.04.1902 року
  • Вік: 82 роки
  • Дата смерті: 31.01.1985 року
  • Громадянство: Польща

Біографія

Польський письменник і публіцист, учасник польської комісії в Катині і автор досліджень про катинському розстріл. Був переконаним антикомуністом, і разом з тим ворогом вузько-етнічного польського націоналізму, за що піддавався нападкам як справа, так і зліва.

Син польсько-литовського дворянина Антонія Мацкевича, який керував виноторгової фірмою в Санкт-Петербурзі. У 1907 р. сім’я переїхала у Вільно, де Мацкевич у той же рік поступив в класичну гімназію. Під час польсько-радянської війни вступив добровольцем в армію; по закінченні бойових дій навчався на природознавчому факультеті Варшавського університету, потім у новоствореному Університеті Стефана Баторія у Вільно.

У 1923-1939 роках працював як журналіст у віленській газеті „Słowo“ («Слово»), редактором якої був спочатку його брат Станіслав. Після радянської окупації Вільнюса і передачі його Литві в жовтні 1939 року видавав „Gazeta Godzienna“ (закрита литовськими властями в травні 1940). Після анексії Литви СРСР працював візником.

В 1943 р. з дозволу польського уряду у вигнанні брав участь у роботі польської комісії в Катині, про що розповів видаваної німцями польській газеті „Goniec Codzienny“ в інтерв’ю під заголовком: «Я це бачив власними очима». За це був засуджений до смерті підпільним трибуналом Польської Робітничої Партії за звинуваченням у зраді.

З наближенням радянських військ до Вильне втік до Варшави, а звідти до Риму, де вступив до розпорядження Наукового бюро 2-го польського корпусу генерала Владислава Андерса. Опублікував низку публіцистичних статей, в яких доводив, що вигнання німців з Польщі Червоною Армією означає для неї не звільнення, а нову окупацію. У 1945 р. опублікував книгу «Катинські вбивства в світлі документів» з передмовою генерала Андерса; у 1951 р. опублікував у Лондоні англійською мовою книгу «Вбивства в Катинському лісі (The Katyn Wood Murders, російська переклад: 1988) — перше ґрунтовне дослідження на тему Катині. У тому ж році виступив в якості свідка перед комісією з катинського злочину Конгресу США. З 1955 р. жив у Мюнхені, де і помер.

Його брат, Станіслав Мацкевич, в 1954-1955 рр. був прем’єр-міністром Уряду Польщі у вигнанні.

Писав в манері жорсткого реалізму. У 1957 р. видав повість «Контра» — про видачу англійцями Сталіну козаків в Лінці в 1945 р. Повість „Nie trzeba głośno mówić“ («Про це не можна говорити голосно», 1969) описує масові вбивства євреїв і поляків німцями і литовськими націоналістами в передмісті Вільнюса Понары. Роман «Льова вільна» (1965) присвячений подіям радянсько-польської війни 1920 р. і містить, серед іншого, гостру критику Пілсудського. Цей роман викликав гостру полеміку в польських емігрантських колах, від похвал, ставлять Мацкевича вище всіх польських класиків, до друкованого протесту колишніх соратників Пілсудського, генералів Тарчинского і Скварчикского; він отримав високу оцінку в російській емігрантській пресі. Так, газета «Русская мысль» писала: «Роман написаний яскравими фарбами. Читаючи його відчуваєш ніби подих вітру над тысячеверстным фронтом, присмак на губах пилу, збитою копитами проходить кінноти, запах полів і розігрітої на сонці шкіри вуздечка і кінського поту; чується скрип сідел, говір, лайка і солдатська матюки, нероздільні з тодішньої суворою дійсністю як свист куль, рядок кулеметної стрічки, тьмяний полиск оголених клинків. Зате не чувствуеся в книзі Мацкевича того, що нерозривно пов’язано з усяким національним поборничеством: всі діючі особи як би рівними перед обличчям подій, будь то поляки, росіяни чи інші». Мацкевич — автор ряду інших романів з елементами публіцистики і документалістики: «Під будь-яким небом», «Дорога в нікуди», «Ватикан в тіні червоної зірки», «Перемога провокації».