Юрій Яковлєв

Фотографія Юрій Яковлєв (photo Yuriy Yakovlev)

Yuriy Yakovlev

  • День народження: 26.06.1922 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Петроград, Росія
  • Дата смерті: 29.12.1996 року
  • Громадянство: Росія
  • Оригінальне ім’я: Юрій Ховкин
  • Original name: Yuriy Hovkin

Біографія

Радянський письменник і сценарист, автор книг для підлітків та юнацтва. Призваний на військову службу в листопаді 1940 року, брав участь в обороні Москви, поранений. Втратив матір у блокадному Ленінграді.

Закінчив Літературний інститут ім. М. Гіркого (1952). Журналіст. «Співпрацював у газетах і журналах і їздив по країні. Був на будівництво Волго-Донського каналу і Сталінградської ГЕС, в колгоспах Вінницької області та у нафтовиків Баку, брав участь у навчаннях Прикарпатського військового округу і йшов на торпедному катері по шляху зухвалого десанту Цезаря Куникова; стояв нічну зміну в цехах Уралмашу і пробирався плавнями Дунаю з рибалками, повертався до руїн Брестської фортеці і вивчав життя вчителів Рязанської області, зустрічав в море флотилії «Слава» і бував напогранзаставах Білорусії» (з автобіографії).

У прозі з 1960 р. (повість «Станція Хлопчики»), в кіно з 1961 р. Член редколегії кіножурналу «Фітіль», член худ. ради студії «Союзмультфільм».

Автор сценаріїв ігрових і анімаційних фільмів:

1969 «Умка»

1970 «Умка шукає друга»

1972 «Зимородок»

1973 «Був справжнім трубачем»

1974 «Вірний друг Санчо»

1975 «У мене є лев»

1976 «Колискова для чоловіків»

1977 «Дівчинка, хочеш зніматися в кіно?»

1980 «Ми смерті дивилися в обличчя»

1982 «Народився я в Сибіру»

1982 «Семеро солдатиків»

1985 «Площа Повстання»

У традиції радянської «героїчної» дитячої літератури Ю. Я. розвиває ідеї і прийоми Аркадія Гайдара і Юрія Сотника; ряд образів і сюжетів прози Ю. Я. згодом відтворив Владислав Крапівін.

Основні теми прози Ю. Я. — шкільний і піонерський побут, Велика Вітчизняна війна, вшанування пам’яті героїв, пошукові загони, авіація і «штурм небес», сценічне мистецтво, дружба між людиною і твариною, почуття вдячності вчителю і провини перед матір’ю.

Основні ідеї прози Ю. Я. — благородство як слідування внутрішнім моральним ідеалам всупереч соціальній нормі («Велике непослух»), «тріумф волі», вірність обраному індивідуальним орієнтиру («маяка») як джерело осмисленості існування, а також проблема істинного і помилкового батька (див. «Гамлет»).

Докладно і розгорнуто педагогічно-естетичне вчення Ю. Я. викладено ним у творі «Містерія. Пристрасті по чотирьом дівчаткам» (Таня Савичева, Анна Франк, Саманта Сміт, Садако Сасакі — персонажі офіційного радянського культу «боротьби за мир»), опублікованому в останньому прижиттєвому збірці «Вибране» (1992).