Юрій Шилов

Фотографія Юрій Шилов (photo Yuri Shilov)

Yuri Shilov

  • День народження: 04.10.1949 року
  • Вік: 67 років
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український письменник, ідеолог одного з сучасних варіантів слов’янофільства.

Народився 4 жовтня 1949 року в селі Обиточное Чернігівського району Запорізької області УРСР. З дитинства захоплювався краєзнавством та археологією.

У 1972 році закінчив історичний факультет Московського державного університету, в 1977 — аспірантуру Інституту археології Академії наук України, де захистив кандидатську дисертацію.

Внесок Юрія Шилова в історичну науку неоднозначний. З одного боку, в 1999 році він на власні кошти видав у Росії не раніше опубліковані праці відомого українського археолога Ст. Н. Даниленко, а також у 2001 році частково фінансував видання на Україні досліджень сходознавця А. Р. Кифішина. З іншого боку,власні твори Шилова удостоїлися жорсткої критики з боку наукового співтовариства. Навіть його перші роботи, включаючи книгу «Космічні таємниці курганів», піддалися критиці за неакуратне поводження з археологічними даними[1][2].

У свою чергу, наступні книги «Прародина Ариев», «Праистория Руси», «Космос древньої України», «Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н. е. — II тис. н. є.», «праслов’янська Аратта» та багато інших були взагалі сприйняті як фантастичні і не мають зв’язку з реальністю.[3][4][5]

Шилов намагався захистити докторську дисертацію спочатку в Київському інституті археології, а потім — на кафедрі археології історичного факультету МДУ, але обидва рази його робота не була прийнята до розгляду.[6][7].

Після невдалих спроб стати доктором історичних наук, Шилов називає себе академіком «Української міжнародної Академії оригінальних ідей» академіком «Православної Російської академії»[8] або просто «народним академіком»[9].

Ідеологія Юрія Олексійовича Шилова складається з переплетення

українського націоналізму (шумери, а разом з ними і вся світова цивілізація, — вихідці з Трипільської культури правобережної України, яку Шилов називає «держава Аратта»)[10],

російського націоналізму (росіяни, також вихідці з Трипільської культури, брали участь у Троянській війні, і саме подвиги російських описані в «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера — вони ж етруски, вони ж вікінги, вони ж варяги)[7]; «Російська імперія є спадкоємицею найдавнішого в світі держави Аратта … і берегинею етнокультурного кореня індоєвропейських народів і земної цивілізації взагалі»[7] та

антисемітизму (Трипільська культура є «головним ембріоном всесвітньої цивілізації», який «почав обростати иноэтничными двійнятами Єгипту, Китаю, Перу» і «був інфікований в XXIV—XXI ст. до н. е. ордами семітів». «З цих орд виділилося особливо розбійний плем’я євреїв … і заходився складати свою версію Священної Історії…»)[7].