Юлій Даніель

Фотографія Юлій Даніель (photo Yuliy Daniel)

Yuliy Daniel

  • День народження: 15.11.1925 року
  • Вік: 63 роки
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 30.12.1988 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

ДАНІЕЛЬ, ЮЛІЙ МАРКОВИЧ (1925-1988), російський письменник, перекладач. Народився 15 листопада 1925 в Москві в родині єврейського письменника М. Н.Мееровича, печатавшегося на ідиші під псевдонімом М. Даніель. У 1943-1944 брав участь у Великій Вітчизняній війні, був тяжко поранений.

В 1950 закінчив Московський обласний педагогічний інститут, був шкільним учителем спочатку в Калузькій області, потім у Москві. У середині 1950-х років публікувався в якості перекладача поезії (калмицької, вірменської, азербайджанської, народів Північного Кавказу та ін). В 1956 закінчив історичну повість «Втеча» — про незвичайну долю селянина-самородка в Росії другої половини 18 ст.

У 1958 за кордоном була опублікована повість Даніеля «Говорить Москва», потім ще кілька прозових творів (у т. ч. оповідання Руки, 1959, — про безглуздою і трагічною долю чекіста 1920-х років; «Людина з МИНАПа», 1960), у зв’язку з чим у сентбре 1965Даниэль, як і (з тієї ж причини) його друг А. Синявський, було заарештовано, знищено було вже віддрукований тираж книги «Втеча» (скорочений варіант опубл. в журналі ‘Піонер’, 1989, ? 6-8). У 1966 Даніель був засуджений до 5 років таборів суворого режиму. В ув’язненні написав цикл віршів і поему «А в цей час…», зробив перекази з латиської мови творів свого товариша по укладенню, поета К. Скуениекса. Після звільнення під псевд. ‘Пд. Петров’ публікував переклади шотландської та грузинської поезії, а також творів Дж.Р.Байрона, У. Вордсворта, Ст. Гюго, Ш. Бодлера, А. Рембо та ін

Оповідання Даніеля, тяжіють до модерністській манері Ф. Кафки (скуповуючи, кінематографічно кадровану манера ‘протокольного’ оповідання), вражають незвичністю ситуації в поєднанні з логічністю поведінки персонажа (тема природної людини в абсурдному світі). Помітною віхою в історії жанру антиутопії стала повість «Говорить Москва» (опублікована під псевдонімом «Микола Аржак’, узятим з тюремного фольклору), в якій йдеться про фантастичному Указ Верховної Ради СРСР, провозглашающем ‘День відкритих вбивств’. Люди сприймають указ як належне і в чергах за продуктами прикидають, кого б встигнути зробити своєю жертвою за цей один-єдиний день, до якого, до речі, і присяжні художники встигають виготовити відповідні пропагандистські плакати.

Та ж звична буденність жахливого — у повісті «Спокута» (перша публікація 1963), де герой, звинувачений в доносі, якого він не скоював, сходить з розуму, немов відкупляючи цим прийняту на себе провину всього суспільства взаємної підозри, жорстокості і брехні. Соціально-політичну позицію Даніеля розкривають і його концептуальні публіцистичні статті «Лист другу» (1969) і «Відповідь В. Р. Шафаревичу» (1975). Ряд творів Даніеля переведений на іноземні мови, деякі його вірші покладені в основу т. н. ‘авторських’ пісень.

Помер Данило в Москві 30 грудня 1988.