Євген Кушев

Фотографія Євген Кушев (photo Yevhen Kushev)

Yevhen Kushev

  • День народження: 03.08.1947 року
  • Вік: 47 років
  • Дата смерті: 07.02.1995 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Кушев Євген Ігорович (3.08.1947, Одеса — 7.02.1995, Мюнхен). Народився в сім’ї артистів естради, виховувався батьками матері.

Жив у Москві. Пішов з школи, став вчитися в школі робітничої молоді, пізніше вступив на історичний факультет МДУ. У середині 1960-х писав вірші, перекладав (переклад Р. Лорки був прийнятий для публікації в журналі «Юність»), багато спілкувався з опозиційно налаштованими молодими поетами, в тому числі з колишніми учасниками читань на площі Маяковського і з членами Смогу. Його вірші були включені в самиздатские збірники «Сфінкси» і «Фенікс-66». Навколо К. і його друга Ст. Воскресенського складається самостійна поетична група «Комуна». У червні 1964 К. разом з Воскресенським заснував дискусійний Клуб Рилєєва», покликаний продовжити традиції російської демократичної громадськості. Для засновників клубу була характерна орієнтація на цінності російського революційного руху XIX століття, інтерес до декабристів, революційним демократам (нигилистам) і народників. Влітку 1965 К. близько сходиться з А. Левітіним (Красновим) і під його впливом приймає православне хрещення. К. познайомив Левітіна (Краснова) з «розбурханої молоддю» (смогистами), з московськими інакодумцями (у своїх спогадах Левітін (Краснов) писав, що зустріч з К. стала початком нового — дисидентського — періоду в його житті).

У 1965 разом зі своїм другом С. Колосовим К. випустив машинописний журнал «Зошити соціалістичної демократії», в якому публікувалися як статті з радянських видань, так і оригінальні матеріали, в тому числі роботи самого К. і Левітіна (Краснова). Журнал створювався для вільного обговорення історичних (стаття К. «Хто вбив Троцького?») і нагальних суспільних проблем. 5.12.1965 К. брав участь у «мітинг гласності» на Пушкінській площі в захист А. Синявського і Ю. Даніеля. В кінці 1965-1966 редакторів журналу неодноразово викликали в КДБ, допитували. Вихід журналу припинився, К. виключили з МДУ і насильственнопоместили на півтора місяця в психіатричну лікарню ім. Кащенко. У липні 1966 учасники «Клубу Рилєєва» випустили виявився єдиним номер журналу «Русское слово». Видання задумувалося як наступника однойменного журналу, що випускався нігілістом-«шістдесятником» минулого століття Р. Е. Благосветловым. К. опублікував у журналі свій вірш і поему «Декабристи». У 1967 журнал був передрукований в емігрантському журналі «Грані».

Під час демонстрації 22.01.1967 затриманий після того, як вигукнув: “Геть диктатуру! Свободу Добровольському!». Утримувався у Лефортовській в’язниці. Засуджений разом з В. Буковським і Ст. Делоне (Московський міський суд, 30.08.-01.09.1967); визнаний винним за ст. 190-3 КК РРФСР; засуджений до одного року виправно-трудових робіт умовно, звільнений із залу суду.

Викликався свідком на процес Гінзбурга-Галанскова, підписав лист 13 свідків (від 22.01.1968) з протестом проти незаконного виселення їх із залу суду; направив у редакцію газети «Комсомольская правда» лист з протестом проти спотворення газетою даних ним свідчень. Підписав відкритий лист директору Інституту ім. Сербського з вимогою визнати здоровим Буковського (4.10.1971) і лист Ініціативної групи по захисту прав людини в СРСР в його захист, адресоване генеральному секретарю ООН Курта Вальдхайму (січень 1972).

У 1971 році у видавництві «Посів» вийшла перша книга К., випущена друкарським способом, — «Огризком олівця»; у першій половині 1970-х у самвидаві з’явилася збірка його віршів «Назустріч сонцю».

На початку 1974 із сім’єю емігрував з СРСР. Оселився в Шотландії, викладав російську мову в університеті. З 1982 К. жив у Мюнхені, був коментатором Російської служби радіостанції «Свобода», з 1987 був головним редактором її тематичних програм.

Ермольцев Д. А., Кузовкін Р. В.