Єгор Ісаєв

Фотографія Єгор Ісаєв (photo Egor Isaev)

Egor Isaev

  • День народження: 02.05.1926 року
  • Вік: 87 років
  • Місце народження: Коршево, Росія
  • Дата смерті: 08.07.2013 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

У мирному житті він бачив себе тільки письменником, тому поступив в Московський Літературний інститут ім. А. М. Горького, який закінчив з відзнакою.

Єгор Олександрович Ісаєв народився 2 травня 1926 року в селі Коршево Бобровського повіту Воронезької губернії. Простий селянський хлопець зі звичайної сім’ї став відомим поетом, перекладачем і публіцистом не тільки завдяки природному дару, але і працьовитості та цілеспрямованості.

Ще будучи солдатом, фронтовиком, він написав «Баладу про Варшаві», перебуваючи під враженням виду зруйнованого міста, звільнення якого він брав участь. Подальша військова доля зробила його учасником наступальних операцій під Берліном і Прагою, багатьох локальних боїв. Після закінчення війни Єгор Ісаєв служив у Чехословаччині, Угорщині та Австрії, ще майже п’ять років, перебуваючи в складі ЦГВ Радянської Армії.

Будучи солдатом, він продовжив писати, публікуючи свої твори спочатку в дивізійної газети, потім і в газеті «За честь батьківщини». Там же він працював коректором аж до демобілізації в 1950 році. У мирн

ой життя він бачив себе тільки письменником, тому поступив в Московський Літературний інститут ім. А. М. Горького, який закінчив з відзнакою.

У роки навчання Ісаєв опублікував ряд ліричних віршів, відійшовши від амплуа військового поета, але все ж центральні його твори присвячені нелегкій солдатському праці. Перше велике твір – поема «Обличчям до обличчя» («Над хвилями Дунаю») про службу за межами Батьківщини, було опубліковано в альманасі «Літературний Воронеж». Поема торкнулася важливі аспекти психології стосунків людей на війні і ставлення солдатів до самої війни. Вже тоді про Єгора Ісаєва заговорили як про відбулися поета.

Поеми «Суд пам’яті» (1962) і «Даль пам’яті» поглибили дослідження теми «людина і війна», зробивши Ісаєва одним із провідних поетів-антифашистів. Незважаючи на закиди в наслідуванні А. Твардовскому, ці твори були відзначені Ленінською премією в 1980 році і стали ц

ентральными у творчості Єгора Ісаєва. У 60 -80 роки минулого століття поет написав поеми «мисливець Убив журавля», «Двадцять п’ятий годину», «Буцен», «Скарга хреста». За «Буцен» Ісаєв був нагороджений премією імені Шолохова. Ці поеми хоча і не стали настільки відомими, як «Даль пам’яті», але, безсумнівно, залишили слід в російській літературі 20-го століття.

Крім поезії Е. Ісаєв активно займався громадською діяльністю і писав публіцистичні твори, зібрані в ряд книг. Найбільш відома серед них «Життя прожити». У 1980 році поета обрали секретарем правління СП СРСР, що в ті роки означало вища довіра влади і давало чималі важелі впливу на всю літературну життя Радянського Союзу. Секретар Спілки письменників повинен бути і політиком. Єгор Олександрович Ісаєв в 1984 році був обраний депутатом Ради Національностей Верховної Ради СРСР від Хакасії (11 скликання).

Літературна та громадська діяльність були відзначені державними нагородами СРСР. Серед них звання Героя Соціалістичної Праці, два ордени Леніна, орден Вітчизняної війни і Трудового Червоного Прапора. Останньою нагородою стала «Велика літературна премія Росії» (2008), якій поет удостоєний за багаторічну літературну роботу.

Літературні твори Єгора Ісаєва відрізнялися лаконічністю і точністю складу, глибиною проникнення в думки і почуття людини, активною громадянською позицією. Не чужа їм була та радянська ідеологія, яка, втім, характерна для майже всіх літературних творів радянських письменників ХХ століття.

Помер поет 8. 07. 2013 року. Незважаючи на те, що в останні роки життя він майже не з’являвся на публіці за нього говорили його твори, які і в наш час залишаються актуальними не тільки як зразки високої літератури, але і як поетичні сторінки історії країни.