Яків Якір

Фотографія Яків Якір (photo Iakov Yakir)

Iakov Yakir

  • Громадянство: Ізраїль

    Біографія

    Бессарабський єврейський письменник. Писав переважно на ідиш.

    Янкл Якір народився в бессарабському селі Перлица (зараз Пырлица Унгенського району Молдови), виріс у прикордонному містечку Скуляны (тепер Скулены того ж району) в 25 верстах від Перлицы. Закінчив ивритскую гімназію «Моген-Довид» Цирельсона в Кишиневі.

    Дебютував у спільному з Герш-Лейб Кажбером і Герцл Гайсинер-Ривкиным збірнику «Онзог» (Анонс), виданому в 1931 році в Кишиневі. Збірник задумувався як періодичний орган групи молодих бессарабських письменників, згодом объдинившихся в організацію «Юнг-Румэнье» (Румунія молода) в Бухаресті. Друкувався в кишинівської щоденній газеті «Ундзер Цайт» (Наш час, редактор Золмэн Розенталь), різних періодичних виданнях Бухареста, насамперед у журналі «Шойбм» (Вікна) під редакцією Янкев Штернберга і Шлоймэ Бикля.

    В середині 1930-х років повернувся до Кишинева, в 1940-41годах працював учителем їдишу в єврейській школі. У роки Великої Вітчизняної війни в евакуації в Узбекистані, де співпрацював з газетою «Эйникайт» (Єдність) — органом Єврейського Антифашистського комітету. У 1945 році повернувся до Кишинева і до 1948 року працював кореспондентом газети «Эйникайт» в Молдові.

    16 лютого 1949 року Якір був заарештований першим по т. зв. справі № 5390 про «троцькістсько-націоналістичного» групі бессарабських єврейських літераторів. Наприкінці вересня того ж року засуджений на 10 років виправно-трудових таборів суворого режиму і разом з письменниками Р. Гайсинер-Ривкиным, М. Сакциером і М. Альтманом відправлений у Куйбишев, звідки переправлений на Колиму. На Коцугане (Магаданської області) відбував ув’язнення разом з одеським письменником Нотэ Лур’є і поетом Анатолієм Жигулиным.

    Після звільнення та реабілітації в 1955 році повернувся до Кишинева, де впродовж 1950-60-х років працював у редакціях різних молдавських газет і редактором видавництва Картя Молдовеняскэ. Займався публіцистикою молдавською та російською мовами; публікував єврейську друкувалася в газетах «Фолксштимэ» (Глас Народу, Варшава) і «Ді Найе Пресэ» (Нова преса, Париж). З появою журналу «Советиш Геймланд» (Радянська Батьківщина) в 1961 році в Москві почав з ним регулярне співробітництво. Протягом 1960-х років опублікував у журналі ряд оповідань і повістей.

    Після передчасної смерті дочки (письменниці Світлани Якір, 1936-1971) виїхав в Ізраїль (1972), де публікувався в «Иерушолаимэр Алманах» (Єрусалимський альманах, ред. Ї. Керлер), «Ді Голдэнэ Кейт» (Срібна ланцюжок, ред. А. Суцкевер), а також в американських виданнях «Ба Зіх» (У себе) і«Ундзер Эйгн Ворт» (Наше власне слово, обидва в Нью-Йорку); на івриті в газетах «Маарів» і «Мознаим». В Ізраїлі вийшли книги оповідань і повістей Якіра «А Шлитн міт Ишевникес» (Сани з селянами) і «Гешихтэс ун Портрэтн» (Історії і портрети) на ідиші, «Яреах Ноһэг ба-Кохавим» (Місяць веде зірки) на івриті, а також книга розповідей його дочки Світлани (Блюмэ) Якір у його перекладі з російської мови на ідиш («Ді Вайсэ Циг міт ді Зилбэрнэ Глэкэлэх» — Біла кізка з срібними дзвіночками, Тель-Авів, 1976). Лауреат літературної премії ім. Я. Фихмана.

    Зовиця Якіра — відома письменниця на ідиші Ентэ Маш. Внучка — Ейнат Якір (нар. 1977) — ізраїльський літератор, перекладач Корнія Чуковського на іврит. Інша внучка — Вікторія Мунблит — журналістка, ведуча «радіо Девідзон» і «Все», редактор газети «Вечірній Нью-Йорк».