Володимир Губін

Фотографія Володимир Губін (photo Vladimir Gubin)

Vladimir Gubin

  • Рік народження: 1934
  • Вік: 69 років
  • Рік смерті: 2003
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський радянський письменник.

Народився 20 травня 1934 року в Ленінграді. Після закінчення школи служив в армії на Далекому Сході. Все життя, починаючи з 1960 року, пропрацював у системі Ленгаза, був слюсарем, майстром, начальником дільниці, начальником штабу цивільної оборони.Ще до призову в армію почав писати прозу, займався в літо при ДК Профтехосвіти під керівництвом Давида Дару. В армії співпрацював у газеті військового округу. У 1958 році опублікував статтю в газеті «Праця» і в тому ж році переміг в конкурсі Всесоюзного радіо на краще оповідання. До 1961 року його розповіді регулярно з’являлися в ефірі. Друкувався в альманасі «Молодий Ленінград», журналі «Простір» (Алма-Ата), газеті «Будівельний робітник».На початку 1960-х рр. разом з Б. Вахтіним, Ст. Марамзиным і В. Єфімовим заснував літературну групу «Городяни». У 1964 році його розповіді і дві повісті («Женька з іншої планети» і «Колір неба») увійшли до складений учасниками групи збірник, з-за відмови у публікації поширювався в самвидаві. Разом з іншими«городянами» Ст. Губін брав участь у публічних читаннях. З 1978 року публікувався в емігрантському журналі «Ехо», а після 1990 року в самвидавському журналі «Сутінки», в журналі «Зірка» та альманасі «Камера схову». Повість «Іларіон і Карлик», над якою письменник працював 15 років, вийшла окремою книгою в 1997 році. Помер Володимир Губін 25 січня 2003 року.Ролик зі Свєтлаковим потряс весь рунет «„Іларіон і Карлик“ писався починаючи з 1981-го і до минулого, 1996-го року, буквально аж до последнейиздательской коректури, листуючись, ужимаясь, ущільнюючись — в незнищенною і невгамовним тузі по досконалості тексту. І невикорінну вірності того погляду на мову, що в кінці 1950-х — початку 1960-х рр. знайшли, озирнувшись, кілька молодих ленінградських письменників. Цей погляд на мову, ця традиція вивернутого, зрушеного, орнаментального слова, заганяє сенс в неможливість нікому і нічому служити, крім себе самого …» (Олег Юр’єв)Іларіон і Карлик. Повість про те, що… СПб 1997.