Вітезслав Незвал

Фотографії Вітезслав Незвал (photo Vitezslav Nezval)

Vitezslav Nezval

  • День народження: 26.05.1900 року
  • Вік: 57 років
  • Дата смерті: 06.04.1958 року
  • Громадянство: Чехія

Біографія

В 1921 році став членом літературно-мистецької групи Девятсил, засновником руху поэтизм, одним з лідерів чеського літературного авангарду.

Його батько був учителем у місті Бискоупки в південній Моравії, часто відвідував виставки мистецтва і був музикантом. В 7 років Незвал був відправлений у гімназію в місто Тршебич, де навчався грі на піаніно і створення музики. Він почав писати в юнацькому віці, ще будучи зацікавленим музикою. Після Першої світової війни Вітезслав Незвал переїхав до Праги і почав вивчати філософію у Карловому Університеті, але так і не отримав диплом про його закінчення. Як раз в цей час Незвал захопився літературою.

В 1921 році став членом літературно-мистецької групи Девятсил, засновником руху поэтизм, одним з лідерів чеського літературного авангарду. У 1924 році вступив в КПЧ. У Парижі познайомився з Бретоном і Елюаром, об’єднав у Празі групу чеських сюрреалістів (1934), в 1938 році розпустив її.

Творчість

Творчість 20-30-х рр. відзначено пошуками нових шляхів у поезії і тяжінням до реалістично повнокровного мистецтва. У поемі «Дивовижний чарівник» (1922), збірниках «Пантоміма» (1924), «Маленький садок троянд» (1926) революційні мотиви поєднувалися з інтересом до екзотичних тем та буднях життя. Натхненність творчої праці оспівана в поемах «Едісон» (1928) і «Сигнал часу» (1931). Для збірників «Зворотний квиток», «З богом і хусточка» (обидві ‒ 1933), «Прага з пальцями дощу» (1936) та ін. твори 30-х рр. характерні оспівування рідного краю, протест проти буржуазного ладу і фашистської небезпеки, надії на революцію. В період гітлерівської окупації Чехословаччини Н. опублікував збірку патріотичної лірики «В п’яти хвилинах від міста» (1939), сатиричну поему «Пруссаки» (1939, вид. 1945), поему «Історичне полотно» (1939, нове вид. 1945). Після 1945 брав активну участь у суспільному (був член Виконкому Національного фронту) і культурного життя звільненій Чехословаччини. У збірках «Великі куранти» (1949), «Крила» (1952), «Васильки і міста» (1955), поемах «Пісня миру» (1950; Золота медаль Всесвітньої Ради Миру, 1953), «Про рідний край» (1951), філософської сценічної поемі «Сьогодні ще заходить сонце над Атлантидою» (1956) розкривається духовне багатство сучасної людини, драматизм боротьби за мир і соціалізм. Н. ‒ автор спогадів «З мого життя» (1957-58; неокончены). Писав п’єси і пантоміми. Перекладав А. Рембо, П. Елюара, Р. Гейне А. С. Пушкіна. Був обдарованим композитором і живописцем.

Визнання

Лауреат Міжнародної премії миру. Народний письменник ЧССР.