Віслава Шимборська

Фотографія Віслава Шимборська (photo Wislawa Szymborska)

Wislawa Szymborska

  • День народження: 02.07.1923 року
  • Вік: 88 років
  • Місце народження: Бнин, нині Курник, Польща
  • Дата смерті: 01.02.2012 року
  • Громадянство: Польща

Біографія

Віслава Шимборська народилася 2 липня 1923 року в містечку Курник, недалеко від Познані. З восьми років вона живе у Кракові. Тут закінчила під час німецької окупації підпільну польську школу, недовго працювала залізничної службовцем. У старовинному Ягеллонському університеті вивчала полоністики (рідну мову і літературу) паралельно з соціологією.

Перші її вірші публікувалися в краківських газетах в 1945 році, а перші дві збірки віршів з’явилися в 1952 і 1954 роках. Стиль Шимборської був тоді традиційно реалістичною, навіть частково соцреалистическим. Вірші вона присвячувала війні, армії, батьківщині. В одному з них, говорячи про долю Польщі, Шимборська висловилася афористично: «Наш військовий трофей – пізнання світу». Ця фраза стала широко відомою.

У 1956 році в Польщі відбулися робітничі заворушення в Познані, до влади прийшов Владислав Гомулка, почалися реформи в партії і державі. Це роки польської «відлиги». У 1957 році виходить третій, переломний збірка віршів Шимборської – «Заклики до єті» («єті» – снігова людина, на гімалайському говіркою). Критики вловили в сніжному людині алюзії, натяк на вождя сусідній «сніжної» країни.

У ці роки стиль Шимборської помітно змінюється, вона

все частіше пише верлібром, настільки характерним для поетів-сучасників в Західній Європі. І все ж вірші Шимборської відрізняються від верлибристики поетів Польщі та Заходу. Вони конкретні і зрозумілі, в них немає затуманених абстракцій, навмисного набору слів і фраз, не зрозумілі нікому, окрім автора і службовців лише цілі «симуляції глибокодумності».

Віслава Шимборська уособлювала в собі певний зразок моральної етики. На це дорівнювала польська інтелігенція, в цьому коріння «Солідарності». Вона не вагалася підписувати протести проти арештів дисидентів в Чехословаччині і в інших країнах соцтабору. Уряд ПНР, яке намагалося її «приручити», було безсиле.

Наступними були книги «Сілі» (1963), «Сто потіх» (1967), «Всяк випадок» (1972), «Велика кількість» (1976), «Люди на мосту» (1986), «Кінець і початок» (1993).

Її багато переводять на англійська, німецька, французька, шведська, японська, китайська, арабська мови. Перші переклади на російську вийшли в кінці шістдесятих років. Її вірші публікувалися в «Іноземній літературі», «Новому світі», в антології «Польські поети» (1978 р). Деякі її твори перекладені видатними поетами Росії Анною Ахматовою і Давидом Самойловим. Пізніше багато вірші Шимборської переводили Наталія Астаф’єва та Асар Эппель.

Сама пані Віслава вільно володіє російською та багато перекладала наших поетів на польську мову. Як і її батьківщина, Віслава Шимборська займає місце десь посередині між культурами Європи Західної і Східної. Її власний погляд на цей рахунок висловлена у вірші, який починається словами: «Осмислюю світ другим, виправленим изданьем» (переклад Д. Самойлова). Можливо, це і девіз до всіх творів Шимборської.

Більшість віршів поетеси – короткі філософські трактати й емоційно забарвлені роздуми. Це глибоко драматична лірика, сповнена іронії та гротеску.

У 1996 р. В. Шимборської була присуджена премія з літератури «за поезію, яка з граничною точністю описує історичні й біологічні явища в контексті людської реальності».

Парадоксально, але саме перед нагородженням Шимборської Нобелівською премією два найбільших шведських видавництва відмовилися видавати книги віршів і тільки після присудження премії терміново випустили їх у світ.

Твори В. Шимборської переведені на 36 мов, її книги вийшли у 18 країнах світу. Поетеса удостоєна премій Гете (1991), імені Гердера (1995) та Польського Пен-Клубу (1996). Шимборська – почесний доктор університету Познані.