Вісенте Ібаньєс

Фотографія Вісенте Ібаньєс (photo Visente Ibanies)

Visente Ibanies

  • День народження: 29.01.1867 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: Валенсія, Іспанія
  • Дата смерті: 28.01.1928 року
  • Громадянство: Іспанія

Біографія

Приєднавшись до республіканцям, брав активну участь у суспільно-політичному житті країни, пізнав вигнання, неодноразово піддавався тюремному ув’язненню. Вісім разів обирався депутатом кортесів.

БЛАСКО ІБАНЬЄС (Blasco Ibanez), Вісенте [21 або 29.1.1867, Валенсія, — 16.1. 1928, Ментону] — ісп. письменник. Рід. в сім’ї комерсанта. Закінчив базі юридич. ф-т. В 1885 виступив у пресі як журналіст. Ставши лідером леворесп. руху у Валенсії, видавав газ. «El Pueblo» («Народ», 1891), піддавався переслідуванням, неодноразово перебував у вигнанні за кордоном. У 1898-1909 — деп. парламенту від респ. партії, зблизився з соціалістами. Пізніше перейшов на помірно ліберальні позиції. В роки 1-ї світової війни (1914-18) активно виступав на захист Антанти. У 1923 році, після встановлення в Іспанії воєн. диктатури, емігрував у Францію. Неодноразово висловлювався на підтримку молодого Сов. держави.

У 1894 Б. В. почав публікувати серію «валенсианских» романів і рассказо

у, зазвичай відносять до «областніческой» лит-ре. Але, на відміну від письменників-«областников», идеализировавших патріарх. побут вик. провінції, він з позицій мелкобурж. демократії вирішує общенац. соціальні проблеми: викриває розбещує влада грошей (роман «Відчайдушна життя» — «Arroz y tartana», 1894), бурж. парламентаріїв (роман «В апельсинових садах» — «Entre naranjos», 1900), співчутливо зображає народ і доводить соціальну несправедливість громадського порядку (романи «Травнева квітка» — «Flor de mayo», 1895, «Хутір» — «La barraca», 1898, «Мул і очерет» — «Canas y barro», 1902; сб-ки «Валенсианские розповіді» — «Cuentos valencianos», 1896, «Засуджена» — «La condenada», 1900). В ранніх романах цього циклу відчувається вплив натуралізму; у найбільш зрілому них — роман «Хутір» Б. В. постає як майстер критич. реалізму. Творчість 1903-05 сам письменник охарактеризував як соціально тенденційне. У романах «Толедський собор» («La catedral», 1903), «Непрошений гість» («El intruso», 1904), «Винний склад» («La bodega», 1905), «Орда» («La horda», 1905) піднімаються корінні питання використ. життя того часу, в т. ч. проблема революції. У цих романах рушійним початком став соціальний антагонізм між народом і його гнобителями; тим самим Б. В. подолав звичну схему сімейно-побутового роману, пронизав свої вир. публицистичностью. У 1906-09 Б. В. створив цикл філософсько-психологич. романів: «маха Гола» («La maja desnuda», 1906), «Кров і пісок» («Sangre y arena», 1908), «Мертві повелевают» («Los muertos mandan», 1909), «Місяць Бенамор» («Luna Benamor», 1909). Відмовившись від зображення значить. товариств. конфліктів, він зосередив увагу на психологич. аналізі переживань самотньої обдарованої особистості, яка прийшла в зіткнення з суспільством. Грубо тенденційне, часом шовинистич. висвітлення подій 1-ї світової війни визначило худож. невдачі романів «Чотири вершники Апокаліпсису» («Los cuatro jineles del Apocalipsis»,1916), «Наше море» («Mare nostrum», 1918) та ін Многочисл. романи 20-х рр. значно поступаються колишнім вир. Б. В. («Земля для всіх» — «La tierra de todos», 1922, «Його морське святість» — «El papa del mar», 1925, і ін). Найбільш цікавий роман «У пошуках Великого Хана» («En busca del Gran Khan», 1928, посмертно), присвячений особистості Христофора Колумба.