Віктор Некрасов

Фотографія Віктор Некрасов (photo Viktor Nekrasov)

Viktor Nekrasov

  • День народження: 17.06.1911 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: Київ, Україна
  • Дата смерті: 03.09.1987 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Народився 4 червня (17 н. с. в Києві в сім’ї лікаря. Після середньої школи вступає на архітектурний факультет Київського будівельного інституту, який закінчує в 1936…

Одночасно навчався у театральній студії при театрі російської драми. Працював актором і театральним художником у театрах Києва, Владивостока, Кірова і Ростова-на-Дону.

З початком Вітчизняної війни Некрасов відмовляється від броні, йде на фронт, пройшовши шлях від Ростова до Сталінграда. Був інженером саперних військ, командував батальйоном.

Після війни, у 1947 році в журналі «Прапор» з’явилося твір Ст. Некрасова «В окопах Сталін-граду», відзначений Сталінською премією, яку письменник віддав колясок для інвалідів війни.

«Ст. Некрасов прийшов у літературу аж ніяк не як літератор, — він прийшов як солдатів, бувалий будні війни і прагнув тільки до того, щоб розповісти правду про них…», — писали про нього критики. І це було правдою: досить неприємна в 1954 р. виходить його повість «В рідному місті», за публікацію якої був підданий суворій партійній критиці журнал «Прапор», а Вс. Вишневський (головний редактор) знято з роботи.

У 1959 Некрасов пише повість «Кіра Георгіївна» та виступає в «Літературній газеті» з низкою статей про необхідність увічнити пам’ять радянських людей, розстріляних фашистами у 1941 р. у Бабиному Яру. Некрасова стали звинувачувати в організації «масових сіоністських зборищ». І все-таки пам’ятник в Бабиному Яру було встановлено, і в цьому неабияка заслуга письменника. В 1960-е здійснює подорожі в Італію, Америку і Францію, враження від яких описані в нарисах «Перше знайомство», «По обидві сторони океану», «Місяць у Франції». Головне для нього «бути самим собою, не брехати, не прикидатися, не лестити». Після різких слів Н.Хрущова в адресу письменника у пресі з’явилися статті, що звинувачували Некрасова у «низькопоклонстві» перед Заходом. У київській квартирі письменника був проведений обшук, вилучено всі друковані матеріали, журнали, фотоматеріали і т. д. протягом шести днів Некрасова допитував слідчий. У 1974 письменник емігрував у Париж. За кордоном писав для газет і журналів, радіо, читав лекції про російську літературу. Продовжував творчу роботу: роман «Сталінград» (1981), «Як я став шевальє» (1986).

Останній твір Ст. Некрасова — «Маленька сумна повість». Помер Ст. Некрасов 3 вересня 1987 року у Парижі.