Венедикт Мякотін

Фотографія Венедикт Мякотін (photo Venedikt Myakotin)

Venedikt Myakotin

  • Дата смерті: 11.09.1937 року
  • Рік смерті: 1937
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Мякотін Ст. А. – літератор, публіцист, співробітник видання «Російське Багатство», один з керівників «народно-соціалістичної партії. В період Першої світової війни був оборонцем, після Жовтня 1917 р. – один із засновників «лівої» білогвардійської організації – «Союзу Відродження Росії».

    Син поштмейстера. У 1891 закінчивши історико-філологічний факультет Петербурзького університету, був залишений там для підготовки до професорського звання. З 1891 читав лекції в Олександрівському ліцеї і Олександрівської військово-юридичної академії. З 1893 співпрацював у журналі «Російське багатство» (з 1904 чл. редакції). В 1901 р. під час студентських заворушень заарештовано і вислано до 1904 р. в Валдай. 8 січня 1905 брав участь у депутації представників петербурзької інтелігенції до міністрів. З 1906 член Партії народних соціалістів, один з її організаторів і керівників (після 3 червня 1907 р. партія призупинила свою діяльність). У 1911 засуджений за брошуру «Треба йти в Державну Думу?» до 1 року ув’язнення у фортеці. Під час 1-ї світової війни «оборонець».

    Лютнева революція 1917, за оцінкою Мякотіна, «виникла стихійно, значить. мірою несподівано, з’явившись прямим результатом внутрішнього устрою держави і лягла на нього непосильним тягарем жорстокої війни» («На розпутті», «На чужій стороні», 1923, №1, с. 199). З березня член виконкому Петроградської Ради РСД від відродженої Партії народних соціалістів. 11 травня за постановою Тимчасового уряду увійшов в Особливу нараду з вироблення положення про вибори в Установчі Збори. На 1-му Всеросійському з’їзді КД (4-28 травня) обраний 17 травня в ИсполкомВсероссийского Ради КД. 25 травня на засіданні Особливої наради обраний товаришем голови. 2 червня комісія Особливої наради розглядала 2 проекту системи виборів: бельгійську, пропорційну систему (за нього було подано більшість голосів) і мажоритарну, за яку голосували прихильники Мякотіна. За його словами, «вибори за цією системою будуть цілком віддані в руки партій» («Мова», 1917, 3 червня). 9 червня на засіданні Особливої наради висловився проти пропозиції А. С. Зарудного про збільшення числа членів Установчих Зборів до 1600 (голосуванням встановлено 800 чол.). 17 нюня на 1-му Всеросійському з’їзді народних соціалістів обрано членом президії; у вступитительной промові дав нарис виникнення Народно-соціалістичної партії і пройдених нею етапів. 19 червня від імені партії привітав Всеросійський з’їзд Трудової групи і закликав її до об’єднання. 22 червня відкрився 21 червня об’єднаному з’їзді Трудової Нар.-соц. партії прочитав доповідь з питань тактики нової партії, в т. ч. про можливість угоди з різн. партіями; обраний до ЦК. 2 серп. на засіданні Особливої наради обраний запасним кандидатом у Всерос. комісію підготовки до Учред. Собр. З 16 вересня. брав участь у роботі парт. двотижневих курсів для підготовки до виборів, виступив із доповідями «Історія укр. народництва» та «Історія Трудової групи і Нар.-соц. партії».

    26 вер. на 2-му Всерос. з’їзді Трудової Нар.-соц. партії обрано президію, зробив доповідь про завдання партії: виступати за збереження державної єдності, бути прихильником федеративного ладу: відзначав неможливість блокування ні з однієї політ, групою, але знаходив корисним угоди з нек-якими з них по тактич. питань. «28 вер. з’їзд прийняв резолюцію з питання про тактику, запропоновану Мякотіна 14 жов. у «Нар. Слові» Мякотін опубл. ст. «На хибному шляху» з критикою складу Брешемо. Ради Зростав. Республіки. 15 жовт. у ст. «Розбрід в партії соціалістів» (там же) висловлював подив з приводу двох списків есерів з виборів у Учред. Собр. і висловлював побажання співпраці з ін. народницькими групами.

    Окт. рев-цію не прийняв. Пізніше, оцінюючи її, писав: «У країні, задавленої рабством, вибухнула рев. буря знесла з лиця землі старий порядок і старі установи, але на їх місце не були поставлені нові, дійсно демокр. установи, не був створений новий твердий порядок. Воля народу була проголошена в теорії, але залишилася тільки словом, не втілених в практику життя» («На чужій стороні», с. 205). Обраний в Учред. Собр. від Трудової Нар.-соц. партії.

    З 10 кві. 1918-чл. редакції газ. «Нар. Слово» (Петроград): ст. «На дні прірви» (N 1) виступав проти умов укладення Брестського мирного договору, покладав надії на втручання союзників. 13 кві. ст. «Дивні речі» містила критику внешнеполит. курсу більшовиків у зв’язку з висадкою япон. десанту у Владивостоці. 17 кві. у ст. Тора і Магомет» виступав проти співпраці інтелігенції з Сов. владою, її співучасті в «узурпації влади більшовиками. 19 кві. ст. «Новий удар» також містила критику внешнеполит. курсу РНК у зв’язку з взяттям Батума тур. військами. В кін. кві. один із засновників у Москві «Союзу відродження Росії», що поєднував кадетів, правих есерів, меншовиків і нар. соціалістів. Брав участь у виробленні завдань «Союзу»: відтворення рос. держ. влади, возз’єднання з Росією відторгнутих від неї територій шляхом угоди з союзниками проти Німеччини: влада повинна спиратися на органи місцевого самоврядування, зібрати нове Учред. Собр., до-рої і встановить форми держ. правління. «Союз» розраховував спертися на офіцерські кадри, будувався як внепарт. орг-ція, але його діячі відображали інтереси своїх партій. З сент. 1918 Мякотін перебував по справах «Союзу» в Києві, Одесі. Новоросійську, Ростові, Миколаєві, вів переговори з командуванням Добровольч. армії.

    В кін. 1920 заарештований у справі «Тактичного центру». На початку квітня 1921 звільнений. У 1922 виїхав з Радянської Росії. Займався науковою та педагогічною діяльністю, співпрацював в емігрантській пресі.