Василь Стус

Фотографія Василь Стус (photo Vasiliy Stus)

Vasiliy Stus

  • День народження: 08.01.1938 року
  • Вік: 47 років
  • Дата смерті: 04.09.1985 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український поет, правозахисник, політв’язень, з 2005 року — Герой України.

Ст. Стус народився 8 січня (за іншими даними — 6 січня) 1938 р. в селі Раховка Вінницької області. Був молодшим сином у селянській родині, збіднілої в результаті колективізації та зрештою перебравшейся в Донецьку область. У старших класах підробляв на залізниці, тоді ж познайомився з забороненою в СРСР літературою українського «Розстріляного Відродження». Після закінчення школи (1954) вступив на історико-філологічний факультет Донецького державного педагогічного університету, де навчався у літературній студії під керівництвом Т. Духовного; потім працював у сільській школі вчителем української мови та літератури. Рік потому був призваний в армію, служив на Південному Уралі (де в результаті нещасного випадку втратив фалангу пальця). У 1963 р. Стус стає аспірантом київського Інституту літератури ім. Тараса Шевченка. Так звана «хрущовська відлига» стала для Стуса новою відправною точкою, з якої він почав свою активну творчу і політичну діяльність; він бере участь у протестах проти арешту Івана Світличного; публічно звинувачує КДБ у вбивстві художниці і дисидентки Алли Горської. В результаті Стуса виключили з аспірантури, і він був змушений шукати тимчасову роботу.

7 вересня 1972 р. його заарештували за антирадянську діяльність. Приводом для арешту стало написане Стусом ще в армії рядочки:

«Кубло бандитів, кагебістів,

злодіїв та ґвалтівників

у стольному засіли місяк партія більшовиків»

(«Шайка бандитів, кадебістів, злодіїв та ґвалтівників у стольному засіли місті як партія більшовиків»).

Відбувши п’ять років табірного ув’язнення і два роки заслання в Магаданській області, поет повернувся до Києва, де продовжив свою діяльність, виступаючи за підтримки західних організацій на захист «в’язнів совісті». З 1978 р. він був почесним членом англійського Пен-клубу».

Вже на початку 1980 р. Стуса затримали вдруге, і він отримав 10 років позбавлення волі. 4 вересня 1985 р., на другий день сухого голодування в карцері табору 389/36 біля села Кучино Пермської обл., він загинув за нез’ясованих обставин[1], не доживши кілька місяців до реалізації основних положень горбачовської перебудови.

У 1989 р. прах Василя Стуса був урочисто перенесений на Україну і похований в Києві.

26 листопада 2005 р. «за незламність духу, жертовне служіння Україні і національній Ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості» президент України Віктор Ющенко посмертно присвоїв Ст. Стусу звання Героя України.

Василь Стус — автор численних віршів і ряду критичних статей. Він перекладав на українську мову Кіплінга, Гете і Рільке.

У 1985 р., перебуваючи в ув’язненні, він був висунутий на звання лауреата Нобелівської премії з літератури, проте помер раніше, ніж питання про її присудження міг бути розглянутий. У 1993 р. йому була посмертно присуджена державна Шевченківська премія.