Василь Рубан

Фотографія Василь Рубан (photo Vasilij Ruban)

Vasilij Ruban

  • День народження: 25.03.1742 року
  • Вік: 16 років
  • Місце народження: Білгород
  • Дата смерті: 24.09.1725 року

Біографія

Рубан Василь Григорович, 1742 — 95) — російський письменник; навчався в Київській духовній академії, потім в Московській слов’яно-латинської академії, в університетській гімназії та Московському університеті.

У 1761 році надрукував свій перший літературний працю — переклад з латинської: «Папирия, римського отрока, дотепні вигадки і мовчання» (в журналі «Корисне Звеселяння»). Служив у колегії закордонних справ перекладачем турецької мови і знаходився в Запоріжжі для видачі паспортів російською, їхав у Крим; пізніше був секретарем при князя Потьомкіна ; з 1778 року складався правлячим посаду директора новоросійських училищ, а в 1784 році перейшов у військову колегію. В похвальних гімнах, написаних Р., щирого почуття майже немає; скрізь панує риторика. Так, в оді на прищеплення віспи імператриці, Р. порівнює Катерину з змієм, якого Мойсей підніс на древо для порятунку народу. Особливу популярність Р. придбав серед сучасників своїми похвальними написами у віршах; деякі з них були видані під заголовком: «Складені і перекладені написи перемоги Росіян над турками і на інші достопамятности» (Санкт-Петербург, 1771). В цих написах настільки ж мало оригінальності, як і в одах; велика їх частина оспівує благодіяння покровителів Р. найзнаменитіша з них: «Напис до каменя, призначеному для підніжжя статуї імператора Петра Великого» (отд. изд., Санкт-Петербург, 1770), починається віршем: «Колос Родоський! стримай свій прегордий вид». З 1764 Р. був співробітником журналів: «Добрий намір» (1764), «Парнасский щепетильник» (1770), «Трутень» (1770) і «Живописець» (1772), розміщуючи в них переклади з французької та німецької мов, а також оригінальні вірші. З 1769 Р. почав видавати свій щотижневий журнал «Ні те ні се»; мета журналу, за його словами, була «догодити публіці»; статей сатиричного змісту майже немає; вибір статей випадковий, не об’єднаний спільною думкою. Журнал проіснував лише 5 місяців; в 1771 році вийшов другим виданням. У 1771 році Р. видавав журнал «Працьовитий Мураха», ще менш чудовий. В 1772 і 73 роках Р. видав дві книжки, під заголовком «Старина і Новизна» — щось у роді альманаху; статтями та матеріалами з російської історії це видання вигідно відрізняється від колишніх журналів Р. Потім Р. видав: «Похід боярина і великого полкувоеводы А. С. Шеїна до Азова» (Санкт-Петербург, 1773), «Статут ратних, гарматних і інших справ, складений у 1607 і 1621 році Онисимом Михайловим» (Санкт-Петербург, ч. I, 1777; 2 ч., 1781), «Пешеходца Василя Григоровича Барського подорож до св. місць і т. д.» (Санкт-Петербург, 1778, 2-е изд., 1785), «Землеописания Малої Росії» (Санкт-Петербург, 1777), «Короткий літопис Малої Росії з 1506 по 1776 рік» (Санкт-Петербург, 1777; літопис була ведена генеральними малоросійськими писарями, колишніми при гетьманах), «Накреслення, яка подає поняття про достохвальном царювання Петра Великого» (Санкт-Петербург, 1778), «Історичне, географічне і топографічний опис Санкт-Петербурга, від початку закладу його, з 1703 по 1751 рік» (Санкт-Петербург, 1779; складено Р. Богдановим за архівними документами і досі являє дорогоцінну довідкову книгу, завдяки великій кількості історичного матеріалу; прикрашено безліччю гравюр будівель, нині не існуючих), «Опис імператорського столичного міста Москви» (Санкт-Петербург, 1782), «Виявлення по смугах губерній, намісництв і областей всієї Російської імперії» (Санкт-Петербург, 1785), «Цікаві месяцесловы» на 1775, 1776, 1778 і 1780 роки (крім календарних відомостей — літопис історичних подій, статті з географії, астрономії, генеалогічні таблиці російських государів і т. д.), «Дорожник чужоземний і російський» (Санкт-Петербург, 1777), «Загальний і досконалий гонець і путеуказатель» (Санкт-Петербург, 1791; 3-е изд., 1808), «Історична табель можновладних великих князів, царів та імператорів всеросійських» (Санкт-Петербург, 1782), «Російський царський пам’ятник, що містить короткий опис життя російських государів» (Санкт-Петербург, 1783, 6 вид.), «Короткий степенник можновладних великих князів, імператорів і імператриць всеросійських» (1786). Ср. Б. Л. Модзалевський «В. Р., історико-літературний нарис» (Санкт-Петербург, 1897); А. Н. Неустроєв «В. Р.» (докладний хронологічний перелік його творів, перекладів, видань та журнальних статей, Санкт-Петербург, 1896); «Твори Н.С. Тихонравова» (т. 3, Москва, 1898).