Томас Пинчон

Фотографія Томас Пинчон (photo Thomas Pynchon)

Thomas Pynchon

  • День народження: 08.05.1937 року
  • Вік: 79 років
  • Місце народження: Глен-Коув, Лонг-Айленд, Нью-Йорк, США
  • Громадянство: США
  • Оригінальне ім’я: Томас Рагглз Пинчон мл
  • Original name: Thomas Ruggles Pynchon Jr.

Біографія

Складні, багатошарові та нелінійні романи Томаса Пинчона давно увійшли в золотий фонд сучасної американської літератури; найбільш відомим творінням його вважається ‘Веселка земного тяжіння’. Вміння сплітати складні візерунки з оповідних ниток, пізнання в цілому ряді незвичайних областей і незвичайний мову принесли Томасу Пинчону славу.

Томас Рагглз Пинчон-молодший – американський письменник, автор цілого ряду відомих своєю неабиякою складністю і ‘щільністю’ творів.

Народився Пинчон в Глен-Коув, Лонг-Айленд, Нью-Йорк (Glen Cove, Long Island, New York). Перший його ‘американський’ предок – Вільям Пинчон (William Pynchon) – прибув в Массачусетс (Massachusetts) в 1630-м; пізніше він став одним із засновників містечка Спрінгфілд (Springfield, Massachusetts). Саме з Вільяма Пинчона почалася довга династія, відома і багата; деякі елементи історії Пинчонов Томас пізніше використав у своїх творах, зокрема, в історії сімейства Слотроп в ‘Веселка земного тяжіння’ (‘Gravity’s Rainbow’).

Ще в дитинстві Томас писав невеличкі розповіді для шкільної газети. Вже тоді в його стилі з’явилися деякі мотиви та ідеї, що залишилися з ним і далі. Школу Пинчон закінчив у 1953-му; після цього він поступив в Університет Корнелла, де деякий час вивчав інженерну фізику. Після повт

ого курсу Томас навчання кинув і пішов служити на флот; у 1957-му він повернувся в Корнелл – але цього разу взявся за вивчення англійської.

У травні 1959-го на сторінках ‘Cornell Writer’ з’явилася його перша робота, розповідь ‘The Small Rain’. Диплом бакалавра Томас Пинчон отримав в червні 1959-го.

Після закінчення університету Пинчон взявся за роботу над першою своєю повістю, ‘V.’

На життя він заробляв в якості технічного письменник в сиэтлском ‘Boeing’; за образом і подобою цієї компанії Томас створив згадувану в ‘V.’ і ‘Выкрикивается лот 49’ (‘The Crying Lot of 49’) корпорацію ‘Yoyodyne’. Згодився отриманий в ‘Boeing’ досвід і в ході роботи над ‘Веселка земного тяжіння’.

‘V.’ вийшов у 1963-му і удостоївся премії фонду Вільяма Фолкнера (William Faulkner) як Кращий дебютний твір року. Пинчон пішов з ‘Boeing’; деякий час він провів у Нью-Йорку (New York) та Мексика (Mexico), після чого перебрався в Каліфорнії (California). Образ життя

в цей період письменник вів досить яскравий, хоча і безладний.

У квітні 1964-го у Пинчона почався творчий криза – він паралельно працював над 4 повістями відразу, проте потенційно геніальні задумай на папір лягає ніяк не хотіли. Друга повість, ‘Выкрикивается лот 49’, вийшла в 1966-му і також прийнята була досить тепло. Від інших робіт Пинчона вона відрізнялася декілька більш просто структурою, хоча за мірками інших авторів простоти їй явно не вистачало.

Найвідоміша з робіт Пинчона, ‘Веселка земного тяжіння’, вийшла в 1973-м У цьому складному і повному нетривіальних відсилань і алюзій творі сплелися воєдино багато тем з минулих творінь Томаса – параноя і расизм, змови і ентропія. Про книгу писали есе, критичні статті і навіть ‘керівництва для читача’. Деякі вчені відкрито називають ‘Веселка’ ‘найбільшою післявоєнної повістю Америки’.

Почивати на лаврах після виходу ‘Веселки’ Пинчон не став; в 1984-му побачила світло

л збірка його ранніх оповідань ‘Slow Learner’.

У 1990-му була опублікована його четверта повість, ‘Винляндия’ (‘Vineland’); позитивні відгуки на неї були, проте в цілому читачів і критиків вона швидше розчарувала. П’яту повість – вийшла в 1997-м ‘Мейсон і Діксон’ (Mason & Dixon) – взяли куди тепліше.

21 листопада 2006-го в друк надійшов праця ‘На день погребіння Мого’ (‘Against the Day ‘) – робота надзвичайно масштабна (1085 сторінок в першому виданні) і, як зазвичай у Пинчона, складна. Відгуки на цю книгу особливої однозначністю не відрізнялися – знайшлися у неї і прихильники, і супротивники. Книгу 2009-го ‘Внутрішній порок’ (‘Inherent Vice’) також прийняли неоднозначно – в першу чергу, через її деякою спрощеності порівняно з іншими роботами автора; втім, позитивні відгуки явно домінували. До смаку припала читачам і остання з опублікованих до поточного моменту книг автора, ‘Кровоточить кромка’ (‘Bleeding Edge’) 2013-го.