Тимофій Флоринський

Фотографія Тимофій Флоринський (photo Timofey Florinskiy)

Timofey Florinskiy

  • День народження: 28.10.1854 року
  • Вік: 64 роки
  • Дата смерті: 02.05.1919 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Науковець і публіцист, член-засновник і почесний член Клубу російських націоналістів у Києві. Народився в С.-Петербурзі, в родині протоієрея Петропавлівського собору, магістра богослов’я та історика Церкви.

Навчався в 3-й С.-Петербурзькій класичній гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1876 закінчив С.-Петербурзький університет (історико-філологічний факультет) і отримав золоту медаль за працю «Критичний розбір свідоцтв Костянтина Порфірородного про південних слов’ян». Будучи учнем професорів в. І. Ламанского і В. Р. Василівського був залишений останніми на 3 роки стипендіатом для підготовки до професорського звання при С.-Петербурзькому університеті, в 1881 році захистив дисертацію «Південні слов’яни та Візантія у другій чверті XIV століття». У Київському університеті св. Володимира Флоринський викладав «Слов’янські наріччя, історію слов’ян і слов’янських літератур». За свої видатні заслуги і праці в галузі слов’янознавства був обраний членом багатьох учених товариств і академій. Був лауреатом Ломоносовської премії Імператорської АН за працю «Лекції з слов’янського мовознавства», премії А. А. Котляревського Імператорської АН за твір «Лекції по слов’янського мовознавства. Частина 2» (1897), премії ім. А. Ф. Гильфердинга С.-Петербурзького Благодійного товариства, золотий Уварівської медаллю Імператорської АН, нагороджений великою золотою медаллю Імператорського Російського Географічного товариства за твір «Слов’янське плем’я» (1907). Під час війни Флоринський став товаришем голови Комітету «Київ — галичан», утвореного в 1915 році. 1 березня 1914 до 35-річчя вченого діяльності Флоринського Слов’янське Благодійне товариство С.-Петербурга організував ювілейний вечір. Академік А. В. Соболевський на ньому зазначав, що Флоринський «історик за покликанням спочатку, професор в розквіті своєї діяльності став славяноведом по перевазі. Надзвичайно працездатний, Флоринський мав по 9 годин лекцій, при цьому несучи обов’язки декана факультету, а іноді виконуючи ще й ректорські обов’язки». В. Н. Корабльов так характеризував Флоринського: «Ніхто з учнів проф. Ламанского і сам досвідчений вчитель не написав стільки цінних робіт з слов’янству, скільки Тимофій Дмитрович Флоринський. Сучасному вченому, що вивчає слов’янство, не можна обійтися без Флоринського».

Маститий вчений був активним діячем патріотичного руху. В 1908 році він став одним з ініціаторів створення Клубу російських націоналістів у Києві, був його членом-засновником, почесним членом і входив до складу керівного Комітету. На засіданнях Клубу Флоринський був постійним учасником, активно обговорював стоять на порядку денному питання, нерідко пропонував проекти рішень. За його ініціативою київські націоналісти відзначили 100-річчя з дня народження Н. В. Гоголя. 10 жовт. 1908 на засіданні Клубу при обговоренні доповіді А. А. Сидорова «Польська автономія і слов’янська ідея», разом з В. о. Страховим Флоринський доводив, що відновлення незалежності Польщі тільки ускладнить питання і відсуне російсько-німецьку кордон далі на схід, бо германці, завдяки своїм могутнім військовим силам, зуміли б поляків розчавити, онімечити і навіть знищити етнографічно. 28 листоп. 1908 на засіданні Клубу Флоринський в ряді засобів надання підтримки галичанам визнав вкрай бажаною матеріальну підтримку устрою галицько-руських бурс для підвищення освітнього рівня народу. У 1909 році він виступав з доповіддю, присвяченою пам’яті видатного вченого-славіста, невтомного борця з украинофильством А. С. Будиловича.

Флоринський замучений єврейськими більшовиками.