Святослав Белза

Фотографія Святослав Белза (photo Svyatoslav Belza)

Svyatoslav Belza

  • День народження: 26.04.1942 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Челябінськ, Росія
  • Дата смерті: 03.06.2014 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Батько Святослава Бэлзы, Ігор Белза, прославився як музичними творами, так і музикознавчої діяльністю. Святослав Белза теж відмінно розбирався в музиці; нітрохи не гірше він володів таємницями світової літератури – зокрема, секретами творчості Вільяма Шекспіра.

Святослав Ігорович Белза – російський фахівець по музиці і літературі, критик і есеїст, автор ряду проектів по популяризації класичної музики, театру і балету.

Народився Белза в Челябінську; батько його, Ігор Федорович Белза, був радянським музикантом, композитором і фахівцем з історії мистецтв (родом він був з Варшави). У 1965-му Святослав закінчив філологічний факультет Московського Університету і влаштувався в Інститут світової літератури Горького при Російській Академії Наук.

У період з 1979-го по 1989-й Белза активно писав для «Літературної газети’, насамперед, огляди на іноземну літературу. З-під його пера вийшло понад 300 есе; спеціалізувався Белза на іноземній літературі та впливу європейської культури на російських авторів. Серед найбільш відомих його робіт слід відзначити праці ‘Брюсов і Данте’, ‘Брюсов і Польща’, ‘Дон Кіхот в російській

поезії’, ‘Польські зв’язку П. А. Вяземського’, ‘Грем Грін’, ‘Пушкін і культурна спільність слов’янських народів’, ‘Данте і російська поезія першої чверті 20-го століття’, ‘Розанов і його читачі’ і ‘Словацька література’.

Святослав Ігорович писав передмови і післямови для російських видань цілого ряду класиків зарубіжної літератури Вільяма Шекспіра (William Shakespeare) і Оскара Уайльда (Oscar Wilde), Олександра Дюма (Alexandre Dumas) та Оноре де Бальзака (Honoré de Balzac), Жюля Верна (Jules Verne) і Грема Гріна (Graham Greene), Чарльза Сноу (C. P. Snow) і Едгара По (Edgar Allan Poe), Яна Парандовского (Jan Parandowski) та Станіслава Лема (Stanislaw Lem), Славоміра Мрожека (Sławomir Mrożek), Теодора Парницкого (Teodor Parnicki) і Ярослава Івашкевича (Jarosław Iwaszkiewicz). Однією з улюблених тем Бэлзы була творчість Шекспіра – він пр

аву вважався одним з найвизначніших шекспироведов країни і свого часу відіграв велику роль в обробці творчості іншого видатного російського шекспіроведов Михайла Морозова. Чималий інтерес у свій час викликала написана Бэлзой книга ‘Людина читає. Homo Legens’ – незвичайне і нетривіальне дослідження здібностей сучасної людини до читання, відіграють особливу роль у віці, коли ‘гра стає важливіше реальності’. Статті та есе Бэлзы були відомі не тільки російським читачам і вченим – їх регулярно переводили і на іноземні мови.

У 1987-му Святослав Белза вперше виступив на радянському телебаченні; незабаром йому довірили вести власну програму ‘Музика в ефірі’. В період з 1993-го по 1995-й Белза працював художнім директором музично-розважального підрозділу Останкіно. У 1997-му Святослав Ігорович отримав роботу на каналі Культура

‘; тут він брав участь у роботі над такими відомими проектами, як ‘Шедеври світового музичного театру’ і ‘У вашому будинку’. Разом з Марією Максаковою він вів популярну програму ‘Романтика романсу’, разом з Аллою Сігалова – програми «Велика опера’ і ‘Великий балет’.

За свої праці на літературному, музичному та просвітницькій ниві Святослав Ігоревич був удостоєний низки великих премій і нагород. 27 жовтня 2000-го він отримав орден Дружби, в 2011-му – Державну премію Російської Федерації в області літератури і мистецтва, 13 квітня 2012-го – орден «За заслуги перед Вітчизною’ IV ступеня, а в 2013-му – Премію уряду Російської Федерації в області культури, за запуск проекту ‘Великий балет’.

Помер Святослав Ігорович Белза 3 червня 2014-го, в Мюнхені; на момент смерті видатному літературознавцю і критику було 72 роки.