Степан Бурачок

Фотографія Степан Бурачок (photo Stepan Burachok)

Stepan Burachok

  • День народження: 17.05.1800 року
  • Вік: 76 років
  • Дата смерті: 26.12.1876 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Публіцист, критик, прозаїк, видавець; кораблебудівник. Син адмірала О. В. Бурячка.

Народився в с. Заньки Ніжинського. Чернігівської губ. Навчався в Петербурзькому училище корабельної архітектури (1812-15). У 1821-31 очолював Астраханське адміралтейство, провів його реконструкцію. У 1834-64 — викладач Петербурзького Морського корпусу. Автор низки праць з математики і кораблебудування. Закінчив службу в чині генерал-лейтенанта корпусу корабельних інженерів.

У 1840-45 — видавець журналу «Маяк сучасної освіти та освіченості. Праці вчених і літераторів, російських та іноземних». З 1842 — «Маяк, журнал сучасного просвіти, мистецтва та освіченості в дусі російської народності». До 1842 Бурачок видавав журнал спільно з П. А. Корсаковим, опублікувало в «Маяку» листи з Камчатки і Америки свого дядька М. П. Резанова, вірші, статті на релігійно-містичні теми, про «етичний бесновании» сучасної літератури («Погляд на французьку літературу 1840 р.». «Маяк», 1841, ч. 14). У цьому відношенні, як співредактори «Маяка», вони були однодумцями, підкреслюючи в «Програмі видання», що основою нового журналу є «приблизна релігійність, глибока відданість вітчизні і царю». Вже після перших номерів «Маяк» придбав міцну репутацію одного з найбільш одіозних, ретроградних видань» (з точки зору ліберально-космополітичної критики того часу). Ці «ярлики» на адресу видавця «Маяка» та його авторів збереглися і в подальшому при зростанні культу імені В. Р. Бєлінського, основним опонентом якого в самому початку 40-х був журнал кораблебудівника Бурячка, наважився вести полеміку як з «натуральної школи», так і з «торговим напрямком» в літературі. Різкій критиці піддав Бурачок «Героя нашого часу» за його «криве» напрямок і наклеп на ціле покоління. Бурачокопубликовал на сторінках «Маяка» свою повість «Герої нашого часу» (1845, т. 19), полемічно загострена проти «Героя нашого часу М. Ю. Лермонтова. Бурачок протиставляв Печорину позитивних релігійно-моральних героїв. Негативні персонажі цитують Пушкіна і Лермонтова, а молода дівчина сходить з розуму, обдурена офіцером, подражавшим Печорину. Постійним автором журналу був С. Н. Навроцький, відстоював у своїй драматургії, прозі, публіцистиці позиції «освіченого патріотизму». У «Маяку» він опублікував повчальну повість «Випробування солдатського серця» (1842, т. 6). Провідним критиком «Маяка» був А. В. Мартинов, статті якого «Зауваження на статтю про Менцеле, вміщену в «Вітчизняних записках»» (1842, т. 4), цикл статей «Докладний огляд віршів А. С. Пушкіна» (1843, т. 7, 9-11), «Застій в російській літературі» (1845, т. 19) викликали бурхливу реакцію опонентів. У «Маяку» публікувалися М. Н. Загоскін, А. П. Башуцький, Н. Ст. Кукольник, Н. А. Польовий, дебютували в. І. Аскоченський, В. Р. Зотов. Близькі до журналу за своїм релігійним та монархічних поглядів були А. М. Бакуніна, А. В. Зражевська (сестра дружини Бурячка). Значне місце займали публікації відомих малоросійських авторів П. П. Гулак-Артемовського, Р. Ф. Квітка-Основ’яненко, Т. Г. Шевченка.

У 1845 постійні збитки змусили Бурячка відмовитися від видання «Маяка». Багато хто з авторів перейшли в «Москвитянин», сам Бурачок теж продовжував виступати у пресі з різкою критикою католицизму і протестантизму, за ін. релігійних питань. Кораблебудівна діяльність Бурячка, його наукові праці увійшли в історію російського флоту, а журнал «Маяк» залишився одним з перших м а я к о в російської православно-патріотичної преси.

В. К.