Сергій Тютюнник

Фотографія Сергій Тютюнник (photo Sergey Tyutyunnik)

Sergey Tyutyunnik

  • Рік народження: 1960
  • Вік: 56 років
  • Місце народження: Волинь, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Мабуть, у наш час жоден літератор з Південного федерального округу не наробив стільки шуму в центральній російській і світовій пресі, як Сергій Тютюнник. Про нього писали газети і журнали не тільки Москви, але і Нью-Йорка, Квебеку, Парижа, Тель-Авіва…

Ось, наприклад, рядки з рецензії письменника Дмитра Бикова в журналі «Вогник»: «…проза Тютюнника прекрасна відсутністю цинізму і того важкого, суворого самоповаги, яким переповнені багато бачили (а іноді і нічого не бачили) військові літератори. Тютюнник пише захоплююче, весело, точно, страшно, діалог у нього живий, описів мало, перший військовий письменник, у якого армія постає не жахливою, «дедующей» своїх і гнітючою чужих, а по-своєму привабливою. Здоровий апетит південця і впевнена скоропис журналіста надають Тютюннику особливу чарівність…».

А ось цитата з рецензії ізраїльського інформаційного агентства «Курсор»: «В першу чеченську війну багато російські журналісти мало не у відкриту оспівували подвиги чеченських бойовиків, у другій війні таких журналістів майже не залишилося, але віри в офіційні заяви залишилося ще менше. Однак — вражаюча річ – Сергію Тютюннику, який не тільки не незалежний журналіст, але співробітник військової газети, представник офіціозу, віриш більше, ніж звичайним журналістам…

Чарівність манери Тютюнника і його особистості така, що він полонив і переконав недовірливих французів… На книжковому салоні в Парижі вони аплодували йому з великою охотою, забувши про свій скептицизм». Звичайно ж, Сергія у пресі не тільки хвалять, але і лають. Це природно для автора яскравих книг. Як говорить сам Сергій Тютюнник: «Я не червонець, щоб всім подобатися». У будь-якому випадку, кожен,хто прочитав будь-який твір цього автора, байдужим не залишиться.

У чому секрет успіху? Швидше за все, в дивовижному, парадоксальному поєднанні різних якостей. Судіть самі: Тютюнник – полковник Російської армії, пройшов через шість війн та локальних збройних конфліктів, Кавалер багатьох державних нагород, зокрема ордена Мужності і медаль «За відвагу».

В останні роки він очолює редакцію газети Північно-Кавказького військового округу «Військовий вісник Півдня Росії», яка відзначає 90-річний ювілей. Газета ця, до речі, відома не тільки своєю бойовою тематикою, але й тим, що її прославив на весь світ письменник Ісаак Бабель – у свій час її співробітник. Тоді газета називалася «Червоний кавалерист», і розповіді про редакції увійшли в цикл новел «Конармія». Дивно, але, подібно Бабелю, Тютюнник став друкувати свої розповіді про війну і армії в московських журналах, зробивши фурор серед читачів і професійних літераторів.

Кожна публікація Сергія Тютюнника визнавалася редакціями журналів та альманахів найкращим твором року. Так було з журналами: «Зміна», «Вогник», «Дружба народів», «Сільська молодь», «Воїн Росії», «Веселка» (Київ р.), альманахом «Подвиг». Далі — більше. У той час як абсолютна більшість російських письменників після краху СРСР і розвалу радянської видавничої системи втратили можливість публікацій — нові, набрали чинності видавництва, стали осаджувати Тютюнника пропозиціями випустити в светего книги. «Вагриус», «Текст», «Ексмо», «Час», «Экспринт» — співпраця з цими відомими видавництвами престижно для будь-якого автора.

На початку 2005 року у Франції паризьке видавництво «Прес де ля ренесанс» («Presses de la Renaissance») випустило збірку прози і публіцистики Тютюнника під назвою «Війна і горілка» («Guerre et vodka»). У березні 2005 року в Парижі відбувся 25-й Всесвітній книжковий салон, на якому Росія була головним гостем. До числа сорока російських письменників, офіційно представляли нашу країну, увійшов і Сергій Тютюнник (до речі, єдиний представник провінції).

І його книга, і сам автор – діючий офіцер Російської армії викликали непідробний інтерес у французької та європейської публіки. До того ж, літературний спір між Світланою Алексієвич і Сергієм Тютюнником на кількох «круглих столах та прес-конференціях приправив перчинкою літературного конфлікту чинную і помпезну атмосферу книжкового салону. Членів російської делегації взяв в Єлисейському палаці президент Франції Жак Ширак у присутності Президента Росії Володимира Путіна. Цікаво, що коли Жак Ширак познайомився з Тютюнником і дізнався, що той крім написання книжок ще й в армії служить в чині полковника – закотив очі від подиву.

Парадокс, але Сергій Тютюнник – уродженець Західної України, закінчив українську школу і вивчав російську мову як іноземну, став для франкомовної читацької публіки (Франції, Канади, Бельгії, Швейцарії) одним з осіб, які представляють велику російську літературу за кордоном. Ще більш дивно те, що з своїх прожитих 48 років Сергій живе в Росії всього третина – 16. У 1981 році закінчив факультет журналістики Львівського військово-політичного училища, працював у військовій печатці. Служив в Латвії, Узбекистані, Туркменістані, Німеччини.

У загальній складності змінив 9 місць служби. Брав участь у бойових діях в Афганістані, в зоні осетино-інгушського конфлікту, в Абхазії, в Дагестані, в першій і в другій чеченських військових кампаніях. Без сумніву, багата біографія стала основою творчості Сергія Тютюнника. Це простежується в його книгах. І тут знову не обійтися без асоціацій з В. Бабелем. Колись класик російської літератури М. Горький, прочитавши перші оповідання Бабеля, сказав йому: «ти Пишеш добре, але писати тобі не про що. Йди ти в люди». І Бабель пішов в люди, тобто на війну.

Тютюннику такої рада Гіркий навряд чи дав би. Не випадково при написанні своїх мемуарів генерал Геннадій Трошев попросив Сергія Тютюнника допомогти йому в роботі. Як відомо, мемуари Трошева розійшлися по країні багатотисячними тиражами, і в кожній з трьох своїх книг прославлений генерал у передмовах казав, що Сергій фактично став його співавтором. Шкода, що цей творчий союз розпався (як відомо, Трошев загинув в авіакатастрофі). А адже в планах Геннадія Миколайовича була чергова книга про московський період його життя і роботи.