Семен Венгеров

Фотографія Семен Венгеров (photo Semen Vengerov)

Semen Vengerov

  • День народження: 17.04.1855 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: Лубни, Полтавська губерня, Росія
  • Дата смерті: 14.09.1920 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський історик літератури, бібліограф. Мати – німецька письменниця Пауліна Венгерова. Закінчивши юридичний та історико-філологічний факультети Петербурзького університету, Ст. був залишений при кафедрі; в 1897 році почав читати лекції з російської літератури, в 1899 році як «політично неблагонадійний» виключений з університету; знову допущений до педагогічної діяльності після революції 1905 року.

Як літературознавець Ст. був представником культурно-історичної школи. За суспільним поглядам близький до народників. Перша робота Ст. – «Російська література в її сучасних представників. Критико-біографічні етюди. Іван Сергійович Тургенєв (1-2 ч., 1875). Книга «Історія новітньої російської літератури. Від смерті Бєлінського до наших днів» (1 ч., 1885) була знищена цензурою за співчутливе ставлення до революції 1848 року і до діяльності М. А. Бакуніна, А. В. Герцена, М. В. Петрашевського. Методологічні погляди Ст. викладені в Лекції «Основні риси історії новітньої російської літератури» (отд. изд. 1899), в роботах «Героїчний характер російської літератури» (1911), «У чому чарівність російської літератури XIX століття?» (1912). Аналізуючи великий історико-літературний матеріал, Ст. стверджував, що російська література «ніколи не замикалася у сферу суто художніх інтересів і завжди була кафедрою, з якою лунало учительське слово». Ст. створив серію монографій про А. В. Дружинине, К. С. Аксакове, В. Р. Белинском, А. Ф. Писемском, В. А. Гончарова, Н.В.Гоголя. З кінця 80-х років х Ст. зробив ряд видань, що мають велике історико-літературне значення, містять цінні матеріали: «Критико-біографічний словник російських письменників і вчених. Від початку російської освіченості до наших днів» (т. 1-6, 1886-1904, видання не закінчено), «Джерела словника російських письменників» (т. 1-4, 1900-1917, видання не закінчено), «Російські книги» (т. 1-3, 1897-1899, видання не закінчено). Видані під редакцією Ст. 2 томи «Російської поезії» (ст. 1-7, 1893 і 1901) містили численні перші публікації: «Вільність» А. Н.Радищева, вірші А. Т. Болотова та ін. Ст. підготував перше повне зібрання творів Бєлінського (після смерті Ст. закінчену В. С. Спірідоновим – тома 12 і 13); керував виданням Бібліотеки великих письменників (видавництво Брокгауз і Єфрон), Шекспір, Мольєр, Байрон, Пушкін, вирізнялася ретельними коментарями; редагував Бібліотеку видавництва «Світоч», що включала заборонені до революції 1905 року твори С. М. Степняка-Кравчинського, М. Штірнера, «Лист до Гоголя» Бєлінського та ін; очолював видання «Російська література ХХ століття. 1890-1910» (ст. 1-7, 1914-1916, видання не закінчено). З 1891 року Ст. редагував літературний відділ словника Брокгауза і Ефрона. У 1908 році організував Пушкінський семінарій при Петербурзькому університеті, в якому почалося систематичне вивчення творчості Пушкіна, складання словника поетичної мови Пушкіна, видання збірників «Пушкинист» (т. 1-3, 1914-1918). Ст. був організатором (1917) і першим директором Російської книжкової палати.

Коротка літературна енциклопедія в 9-ти томах. Державне наукове видавництво «Радянська енциклопедія», т. 1, М., 1962.