Руслан Ахтаханов

Фотографія Руслан Ахтаханов (photo Ruslan Akhtakhanov)

Ruslan Akhtakhanov

  • День народження: 14.03.1953 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: с. Знам’янське, Україна
  • Дата смерті: 16.11.2011 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

У 2009 році отримав спеціальний приз щорічної премії Артема Боровика «За тверду интернационалистскую позицію в житті і творчості». Нагорода була вручена за віршований збірник «Пишаюся Чечнею, героїв подарували світові».

Народився Ахтаханов в селі Знам’янське в Надтеречном районі Чечні. У Москву Руслан приїхав в 70-х; було йому на момент прибуття в столицю 17 років. Навчався у московському харчовому інституті, жив в орендованій квартирі, разом з трьома своїми земляками. Господиня квартири, москвичка Галина Іванівна Соколова, досі згадує квартиранта з теплом – мешканцем Руслан був просто зразковим і ніяких проблем не завдавав.

Вже в юності Ахтаханов чимало часу приділяв заняттям поезією; непогано йому давалося і спів, і що, можливо, дещо не в’яжеться з образом поета – заняття боротьбою.

Закінчивши інститут, Руслан повернувся до Чечні і влаштувався там за фахом. На своєму харчовому комбінаті Ахтаханов через деякий час отримав посаду директора; втім, незважаючи на високий пост, про поезію він не забував. На жаль, заробити на життя віршами тоді було досить важко; основний дохід все ж Руслану приносила саме його спеці

альность.

У 90-х Ахтаханов відкрив у Москві власну фірму; вона займалася виробництвом різних харчових добавок та інших супутніх товарів для хворих на діабет.

Прославила Ахтаханова, однак, саме ‘безгрошова’ поезія – Руслан по праву вважається одним з найвидатніших чеченських поетів і просвітителів. Багато знали його і як видатного історика – особливо добре володів історією чеченського народу; запам’яталася і його політична діяльність.

Руслан консультував – у першу чергу, з економічних питань – Аслана Масхадова і Джохара Дудаєва; останній навіть відправляв його в Латвію в якості свого торгового представника.

Деякий час Руслан керував власною політичною організацією – ‘Демократичної прогресивної партією’, об’єднувала ряд видатних чеченських громадських діячів, які прагнули до перетворення Чечні в незалежна держава, світська і – що найголовніше

– демократичний. На жаль, через деякий час партія Ахтаханова стала опозиційною до влади в республіці прийшов Доку Завгаев. Лише при Аслані Масхадові ДПП вийшла з опозиції; більше того, частина членів партії отримали крісла в уряді.

На думку багатьох, піти з політики Ахтаханова змусила історія досить моторошна, але, на жаль, аж ніяк не унікальна – Руслан потрапив у полон до бандитів і більше півтора місяців провів у ямі-зіндані. Зараз вже важко сказати, що саме хотіли викрадачі – найбільш імовірним, втім, здається звичайний грошовий мотив; Ахтаханова цілком могли визнати надзвичайно багатою людиною – він був відомий на всю республіку.

Полон сильно змінив Руслана; пережитий стрес нібито підштовхнув його до більш активних занять поезією. Навіть у ямі Ахтаханов писав вірші; слухачем його був один лише охороняв його бандит.

Вийшовши на свободу, Руслан однозначно вирішив сконцентруватися на

поезії та просвітницької діяльності.

Ахтаханов був одружений, у нього і його дружини Заввы з’явилося три дочки – Заліна, Зарема і Індіра – і син Магомед.

Обставини смерті Руслана Ахтаханова – а поет був убитий в Москві, в ніч на середу, 16-го листопада 2011-го – до дивного нагадують обставини смерті генерала Буданова. В обох випадках невідомий стрілець діяв в компанії двох супроводжуючих; в обох випадках стрілянина велася з пістолета ‘Іж’ і в обох випадках автомобіль, на якому вбивця з напарниками тікав з місця злочину, пізніше знаходили спаленим.

Слідство у справі про вбивство Ахтаханова ведеться, однак доказів, на жаль, мало. За допомогою свідків і службових собак вдалося встановити місце, де кілер сів у машину, що чекала його; знайшли і саму машину – на жаль, як вже було сказано вище, злочинці спалили її, ледь транспорт перестав бути їм потрібне. Встановити господаря машини також поки не вдалося.