Рафік Таги

Фотографія Рафік Таги (photo Rafiq Tagi)

Rafiq Tagi

  • День народження: 05.08.1950 року
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Хоччобанлы, Азербайджан
  • Дата смерті: 22.11.2011 року
  • Громадянство: Азербайджан
  • Original name: Rafig Nazir oglu Taghiyev

Біографія

У Баку помер письменник і публіцист Рафік Таги, на якого кілька днів тому було скоєно замах. Після нападу він знаходився в лікарні, де переніс кілька операцій. Стан потерпілого начебто стабілізувався, однак потім сталося різке погіршення. Письменник помер, коли його везли в реанімацію. Офіційно мотив нападу на Рафіка Таги поки не встановлено. Між тим кілька років тому релігійні радикали погрожували письменнику смертю за статтю з критикою на адресу ісламу. Сам він після замаху припустив, що йому могли помститися за його недавню публікацію, в якій критикувалася іранська теократія.

Напад на Рафіка Таги було скоєно пізно ввечері 19 листопада, коли він повертався додому. Невідомий, приховував своє обличчя (як розповів згодом письменник, обличчя нападника було прикрите чимось, але не маскою»), наздогнав його і почав наносити удари ножем у спину та живіт. На тілі потерпілого пізніше нарахували сім ран.

Судячи з розповіді потерпілого (незадовго до смерті він дав невелике інтерв’ю кореспонденту «Радіо Азадлиг» — місцевої служби «Радіо Свобода»), пограбувати його нападник не намагався. Вимог або погроз злочинець також не висловлював. За словами Таги, нападник взагалі не вимовив ні слова. Важко поранивши письменника, він зник.

Незважаючи на поранення, потерпілому вдалося дістатися до будинку. «Просто зрозумів, що зволікати не можна, стечу кров’ю. Злякатися і можливості не було, — згадував він у лікарні. — Дійшов до будинку, вже темніло в очах із-за втрати крові. Викликали ‘Швидкої допомоги’, вони привезли мене сюди».

В результаті сильних ударів, як виявилося, у письменника зламані два ребра, пошкоджені діафрагма, шлунок і селезінка. Постраждалому зробили переливання крові, сильно пошкоджену селезінку довелося видалити.

Лікарі після цього відзначали, що загрози для життя пацієнта немає. 21 листопада — через два дні після замаху — він був переведений з реанімації в звичайну палату. Письменника завітали слідчі, прокуратура порушила кримінальну справу.

23 листопада стан письменника несподівано погіршився. Як розповів його брат, Рафіка Таги повезли в реанімаційне відділення, але по дорозі він помер. За попередніми даними медекспертизи, смерть настала внаслідок перитоніту, що розвинувся в результаті поранення в черевну порожнину (ці дані навів гендиректор Об’єднання медекспертизи і паталогоанатомії Міністерства охорони здоров’я Шакір Мусаєв). Загиблому був 61 рік.

Лікар і письменник

Рафік Таги здобув освіту лікаря. Він закінчив Державний медичний університет Азербайджану, пізніше пройшов підвищення кваліфікації в Московському медінституті імені Сеченова. У радянські роки працював за фахом в Азербайджані (головним лікарем сільської лікарні) та Росії. У Москві він провів більше 10 років: спочатку працював у 23-ї міської клінічної лікарні, пізніше — на московській станції «швидкої допомоги». У 1990 році Таги повернувся в Баку і влаштувався на міську станцію «швидкої допомоги». З тих пір він працював там, паралельно займаючись літературною діяльністю і публіцистикою.

Писати вірші й оповідання Таги почав ще в молодості. Його перше оповідання було опубліковано у 1977 році, а в середині 1980-х років його розповіді вперше вийшли російською мовою в журналі «Дружба народів»). За інформацією Mediaforum, Таги випустив шість книг, став автором численних віршів, оповідань, есе, статей та нарисів.

В кінці 1980-х років Рафік Таги був прийнятий до спілки письменників Азербайджану. Пізніше — у 2004 році — його вигнали звідти. За інформацією «Кавказького вузла», Таги був виключений з лав Союзу за критичне есе, присвячене класику азербайджанської поезії Самеду Вургуну.

У некролозі, який опублікував Рада преси Азербайджану у зв’язку зі смертю Рафіка Таги, зазначається, що його творчість характеризувався «своєрідним оригінальним стилем», а публікації «як правило, викликали полеміку». Сам Таги в інтерв’ю, опублікованому кілька років назад, заявив, що в своїх творах не ставить собі за мету образити ту чи іншу частину суспільства, а «просто любить говорити правду в обличчя».

Загрози і в’язниця

Найбільший резонанс отримала стаття Таги «Європа і ми», що вийшла в листопаді 2006 року і містила критичні роздуми автора з приводу ісламу. Стаття, як зазначає Contact.az, з’явилася на світ під впливом охопила світ «карикатурного скандалу» (публікації карикатур на пророка Мухаммеда в європейській пресі й масових протестів з боку мусульман). Опублікувала її газета «Сенет» («Мистецтво»). За інформацією Contact.az, вона була майданчиком для «самовираження бунтарських творчих людей».

Таги звинувачував іслам у провокуванні ворожнечі між людьми (провину при цьому він покладав і на пророка Мухаммеда). Цій релігії він протиставляв гуманістичні цінності Європи. Протиставлення, як зазначає Contact.az, проводилося в тому числі і по лінії Схід (в особі ісламу) і Захід (в особі християнської Європи). Захід у статті поставав як джерело прогресу і колиска цінностей, а Схід — як «джерело воєн, невігластва і деспотизму».

До того ж Таги скептично відгукнувся про релігійність представників азербайджанського керівництва, заявивши, що «керівники азербайджанського уряду такі ж мусульмани, як я — Папа Римський».

Пізніше, відповідаючи на закиди, Таги говорив, що виступав не проти ісламу, а лише проти релігійних забобонів і фанатизму. «Критикувати і викривати релігійний фанатизм і марновірство — це підтримка ісламу, — заявив письменник. — Справжні ісламські цінності по суті — загальнолюдські та прогресивні ідеї». Втім, він все-таки приніс вибачення за деякі «філологічні помилки», допущені в статті.

Скандал навколо статті розгорівся дуже швидко. Вже 10 листопада глава Управління мусульман Кавказу Шейхульіслам Аллахшукюр Пашазаде поскаржився на статтю і газету, в якій вона була опублікована, Рада преси. Почалися мітинги, учасники яких закликали до розправи над письменником, а також над редактором газети «Сенет».

Акції проходили в селищі Нардаран (в передмісті Баку). Мітингувальники оголосили, що Рафіку Таги за образу ісламу і пророка Мухаммеда винесли «смертний вирок» і що йому потрібно відрубати голову. У причетності до появи статті присутні також звинуватили «сіоністів з США, Ізраїлю та Англії» (на мітинг, який відбувся 17 листопада, жителі Нардарана принесли прапори США та Ізраїлю, про які демонстративно витирали ноги, у фіналі мітингу прапори були спалені). Від виступаючих дісталося і голови Управління мусульман (за недостатньо жорстку позицію), і азербайджанської опозиції («Чому вона не виводить людей на вулиці?!»), і азербайджанським депутатам («Вони клянчили у нас голоси, а тепер мовчать!»), і азербайджанського Мзс (представник якої заявив, що не бачить необхідності в офіційних вибачення Азербайджану перед мусульманами).

Письменника попередили, що уникнути розправи йому не вдасться («Цей безбожник Рафиг Таги повинен знати, що ми не випустимо його живим»).

Розправу над письменником азербайджанські влади запобігли вельми специфічним чином. У середині листопада Рафік Таги, а також головний редактор газети «Сенет» Самір Садагатоглу були заарештовані, їх звинувачували в розпалюванні релігійної ворожнечі (примітно, що арешт припав на Міжнародний день толерантності, який відзначається 16 листопада). Претензій до статті таким чином було надано офіційний характер. Що стосується погроз на адресу Рафіка Таги, то на них силовики відреагували досить мляво. «Загроза вбивства повинна бути реальною, — міркував представник Генпрокуратури. — Пролунали погрози про те, що автора статті треба вбити, це всього лише заклики. Правоохоронні органи їх, звичайно ж, не схвалюють…»

Загрози в адресу письменника між тим звучали і в сусідньому Ірані, де іслам є державною релігією. Перед дипломатичними місіями Азербайджану в Тегерані і Тебрізі пройшли акції протесту. Іранські аятоли випустили фетву (релігійний едикт) про смерть Рафіка Таги. Один з них, як повідомлялося, навіть запропонував свій будинок в нагороду тому, хто вб’є письменника.

У підсумку Рафік Таги і Самір Садагатоглу отримали по кілька років в’язниці. Досиджувати термін до кінця, правда, їм не довелося: в кінці 2007 року вони були помилувані указом президента Азербайджану Ільхама Алієва.

Версії

Коли на Рафіка Таги було скоєно напад, у пресі, як і слід було очікувати, стала обговорюватися версія про те, що це могло бути помстою за його критичні виступи на адресу ісламу. Хоча зв’язок зі статтею п’ятирічної давності розглядається як малоймовірна. «Кривдник віруючих вийшов на свободу майже чотири роки тому, — міркує Contact.az. — І якщо врахувати, що вирок ісламістів мав емоційне забарвлення, то відплата повинно було б наздогнати Таги набагато раніше».

Ісламська партія Азербайджану поспішила розкритикувати «релігійну версію». Офіційний представник ІПА Акіф Гейдарли заявив агентству SalamNews, що твердження про можливу причетність віруючих до замаху на письменника — це «нічим не обґрунтована провокація проти віруючих». «Скоєний замах, — додав Гейдарли, — суперечить законам Азербайджану, так і законам ісламу».

Між тим п’ять років тому лідер тієї ж Ісламської партії Гаджиага Нурієв говорив щось інше. «Що ж стосується вимог про страту Р. Таги з боку жителів Нардарана, — заявляв він, — я повинен відзначити, що це не лише їхня вимога, це в цілому вимога мусульманських народів. І кару за образу пророка — це не придумана людьми норма, про це говорить сам Господь в священному Корані. І ми на стороні Аллаха». Лідер ІПА тоді зазначив, що влада повинна покарати письменника згідно із законодавством, однак додав при цьому: «А як мусульмани зможуть втілити рішення Бога — це особиста справа кожного віруючого».

Сам Рафік Таги в інтерв’ю, яке він дав незадовго до смерті, припустив, що напад був помстою за його останню статтю «Іран і неминучість глобалізації», опубліковану кілька тижнів тому. Публікація, як повідомлялося, містила критику теократичної держави, а також звинувачення на адресу влади Ірану (їх автор звинувачував в «дискредитації ісламу»). Стаття, втім, може розцінюватися як черговий подразник для всіх мусульман (не тільки тих, які проживають в Ірані). Зокрема, в ній, як наголошується, закони шаріату протиставлялися «цивілізованого світу».

Як припустив письменник, за замахом могли стояти «радикальні віруючі або іранська агентура».

Примітно, що Іран поспішив виступити із спростуванням (хоча офіційних версій, що пов’язують злочин з цією країною, правоохоронні органи Азербайджану не висували). 22 листопада іранське посольство в Азербайджані заявило, що твердження про причетність Ірану до замаху на письменника «не відповідають дійсності». Було також оголошено, що подібні міркування Тегеран вважає «сионистско-американськими провокаціями».

Між тим спецпредставник ОБСЄ Дунья Міятович, коментуючи вбивство письменника, розцінила це як «атаку на свободу слова». Вона висловила надію, що влада подбають про «швидкий та всебічному розслідуванні злочину.

Похорон Рафіка Таги відбулися 24 листопада. Інформації про які-небудь результати розслідування його вбивства від силових структур поки не надходило.