Рафаель Сабатіні

Фотографія Рафаель Сабатіні (photo Rafael Sabatini)

Rafael Sabatini

  • День народження: 29.04.1875 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Йєзі поблизу Анкони, Великобританія
  • Дата смерті: 13.02.1950 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Історії про капітана Бладе і Скарамуше навіть зараз залишаються класикою пригодницького жанру; автор їх, Рафаель Сабатіні, створив чимало цікавих творів – і по цей день вважається одним з найбільш видатних і продуктивних авторів свого часу.

Рафаель Сабатіні — італійсько-англійський письменник, найбільше відомий своїми пригодницькими романами. Прославився в першу чергу циклами про Скарамуше (Scaramouche) і капітана Бладе (Captain Blood).

Народився Сабатіні в Ези, Італія (Iesi, Italy); мати його була англійкою, батько – італійцем. Батьки Рафаеля були оперними співаками, пізніше переквалифицировавшимися з викладачів. З ранніх років Рафаель, волею-неволею, в тій чи іншій мірі вивчив кілька різних мов; так жив він у діда в Англії, ж школу відвідував спочатку в Португалії, а пізніше – до Швейцарії. Остаточно осів Рафаель в Англії в 17 років; до того часу у нього в голові було вже 5 різних мов – причому англійська в цю п’ятірку не входив, ставши згодом шостим вивченим Сабатіні. Цікаво, що саме англійською Сабатіні згодом користувався для своїх літературних экзерсисов; робив цей Рафаель навмисно – за його словами, ‘всі кращі історії написані англійською’.

Деякий час Рафаель займався підприємницькою діяльністю, однак пізніше його захопило справа письменника. У 90-х роках 19-го століття Сабатіні писав переважно оповідання; перша його повість вийшла в 1902-му. У 1905-му Сабатіні одружився з Рут Гоад Діксон (Ruth Goad Dixon), дочки ліверпульського торговця. Писати він продовжував і далі, хоча удачі домогтися Рафаелю вдалося аж ніяк не відразу; фактично, на особливо вдалі досліди Сабатіні витратив чверть століття. Першим дійсно успішним твором Рафаеля став опублікований у 1921-му

‘Скарамуш’ (‘Scaramouche’); пригодницький роман, дія якого розгорталася під час французької революції, швидко став бестселером міжнародного класу. Нітрохи не менший успіх чекав і наступний роман Сабатіні, ‘Одіссея капітана Блада’ (‘Captain Blood ‘). На хвилі успіху були перевидані і попередні роботи Рафаеля; найтепліше була прийнята опублікована вперше ще у 1915-му повість ‘Морський яструб’ (‘The Sea Hawk’). Рафаель продовжував творити з колишньою енергією; письменником він був вельми продуктивним – нову книгу йому вдавалося закінчувати приблизно раз на рік, і протягом наступних десятиліть успіх Сабатіні супроводжував досить стабільний.

Перші екранізації книг Рафаеля Сабатіні побачили світ ще в ‘німі’ часи; пізніше 3 його книги стали справжніми хітами епохи звукового кіно. Екранізація третьої повісті Сабатіні, ‘Барделис Чудовий’ (‘Bardelys the Magnificent’), здобула собі досить незвичайну славу – славу легендарного ‘втраченого фільму’. Знята в 1926-му під керівництвом Кінга Відора (King Vidor) з Джоном Гілбертом (John Gilbert) у головній ролі, картина довгий час була доступна лише як уривка, включеного Видором в його німу комедію ‘Show people’. Як стало відомо порівняно недавно, кілька цілих копій фільму все ж збереглися – їх вдалося відшукати в Європі. 11-го січня 2010-го повна, відновлена версія фільму була вперше показана та TCM.

Двом німим екранізацій повістей Сабатіні пощастило куди більше –вони збереглися до наших днів без особливих проблем. Перша з них, ‘Скарамуш’ Рекса Інгрема (Rex Ingram) з Рамоном Новарро (Ramón Novarro), була знята в 1923-го; у 1924-му увазі публіки був представлений ‘Морський яструб’ Френка Ллойда (Frank Lloyd) з Мілтоном Силлсом (Milton Sills). У 1940-му світ побачив однойменний фільм з Эрролом Флінном (Errol Flynn); він, однак, зовсім не був ремейком першої картини – це було абсолютно самостійний твір, нехай і під тією ж назвою. Знята в 1924-му німа версія ‘Капітана Блада’ з Уорреном Керриганом (J. Warren Kerrigan), повністю не збереглася – часткова копія зараз зберігається в Бібліотеці Конгресу. У 1942-му була знята досить цікава екранізація повісті «Чорний лебідь’ (‘The Black Swan’) з Тайроном Пауером (Tyrone Power) і Морін О Харою (Maureen o’hara).

У Рафаеля Сабатіні був лише один син, Рафаель-Анджело (Rafael-Angelo); 1-го квітня 1927-го він загинув в автокатастрофі. У 1931-му Рафаель Сабатіні розлучився з дружиною; в тому ж році він переїхав з Лондона (London) Кліффорд, Херефордшир (Clifford, Herefordshire), поблизу Хей-он-Уая (Hay-on-Wye). У 1935-му Сабатіні одружився знову, на скульптора Христині Діксон Вуд (Christine Dixon Wood), своєї колишньої своячці. На жаль, незабаром Сабатіні та його дружину знову чекала сімейна трагедія – син Крістіни, Ланселот Діксон (Lancelot Dixon), загинув в авіакатастрофі. Сталося це в день, коли Ланселот отримав свій значок королівських ВПС; на своєму аероплані він пролетів над будинком Рафаеля і Христини – і втратив управління, розбившись на друзки на очах матері. Зрозуміло, трагедія сильно позначилася і на Христині, і на самому Сабатіні.

У 40-х роках Рафаелю довелося знизити темп створення нових книг – проблеми зі здоров’ям вже не дозволяли йому писати з колишньою швидкістю. Втім, остаточно творити Рафаель не перестав – дещо-що він опублікував, вже будучи хворим. Хворим же Рафаель Сабатіні вирушив в Швейцарію; тут він часто проводив зими, насолоджуючись відпочинком і творячи нові романи. На жаль, на цей раз візит до Швейцарії пройшов не так добре, як хотілося б – сили практично повністю залишили письменника, і велику частину часу він вимушено проводив у ліжку. Власне, повернутися в Англію Сабатіні більше не судилося.

Помер Рафаель Сабатіні 13-го лютого 1950-го в Швейцарії (Switzerland); в Швейцарії, в Адельбодене (Adelboden, Switzerland), його і поховали. На надгробному камені письменника його дружина наказала накреслити перше речення з прославив Сабатіні ‘Скарамуш’ – ‘Він з’явився на світ з загостреним відчуттям смішного і вродженим відчуттям того, що світ божевільний’.

Є підстави вважати, що великий вплив на творчість Сабатіні мав інший його відомий колега, Даніель Дефо (Daniel Defoe). Мова тут йде не тільки про літературний вплив, хоча і воно безсумнівно; багато матеріалу для книг Сабатіні дала біографія колеги – в деяких відносинах збігається з біографією капітана Блада та інших героїв Рафаеля.