Пятрас Цвирка

Фотографія Пятрас Цвирка (photo Pyatras Tsvirka)

Pyatras Tsvirka

  • День народження: 12.03.1909 року
  • Вік: 38 років
  • Місце народження: дер. Клангяй, Литва
  • Дата смерті: 02.05.1947 року
  • Громадянство: Литва

Біографія

Народився в селянській родині. Закінчив прогімназії в Вилькии (1926). Навчався в Каунаському художньому училищі (1926-1930). У 1930-1931 брав участь у діяльності каунаського робочого клубу «Надія» («Viltis»), входив до літературної групи третьефронтовцев, співпрацював у літературному журналі «Трячас фронтас» (літ. «Trečias frontas»; «Третій фронт»). У 1931-1932 завдяки стипендії товариства «Жибурелис» вивчає в Парижі літературу і мистецтво. У Парижі познайомився з Луї Арагоном. З 1934 член Суспільства литовських письменників (Lietuvių rašytojų draugiją). У 1936 бере участь у випуску журналу «Literatūra».

В 1936 році відвідав Москву і Ленінград, бував в СРСР у 1938, 1939. Активно пропагував економічні та культурні досягнення Радянського Союзу. Був членом Литовського суспільства вивчення культури народів СРСР, 1939 член правління товариства та секретар Товариства литовських письменників.

Член КПРС з 1940. У 1940 депутат Народного сейму. Разом з іншими його депутатами — письменниками Л. Гірой, Ю. Палецкисом, поетесою С. Неріс та ін. увійшов до складу т. н. повноважної делегації, яка клопотала перед Верховною Радою СРСР про прийом Литви до складу Радянського Союзу. В 1940-1941 очолював організаційний комітет Спілки письменників Литовської РСР. Під час Великої Вітчизняної війни в евакуації, спочатку в Кіровській області, Саратові, Алма-Аті, з 1942 р. у Москві. Брав участь у роботі Спілки письменників СРСР. У 1944 повернувся в Литву. Голова правління Спілки письменників Литовської РСР (1945-1947). Редактор літературного журналу «Пяргале» («Pergalė»; «Перемога»). У 1947 обраний депутатом Верховної Ради Литовської СРСР.

Помер 2 травня 1947 р. у Вільнюсі. Похований на кладовищі Росса (Расу). За постановою, прийнятою у 1948, 1951 в Каунасі було відкрито меморіальний музей Пятраса Цвирки. Після відновлення незалежності Литви в 1991 перетворений у Музей дитячої літератури. Нині в ньому є меморіальна кімната Пятраса Цвирки. В 1953 році було відкрито меморіальний музей в Клангяй, що діяв як філія Музею літератури Литовської РСР. У 1994 меморильная садиба-музей Пятраса Цвирки в Клангяй нині у віданні Юрбаркского самоврядування. У Вільнюсі в 1959 році був встановлений пам’ятник (скульптор Ю. Микенас, архітектор Ст. Микучянис).

Творчість

Дебютував у пресі віршем, опублікованими в 1924; в періодиці друкував вірші, оповідання, фейлетони, нариси. Випущений в 1928 перший збірник віршів «Перша меса» («Pirmosios mišios») був конфіскований. В 1930 році видав збірку новел «Захід сонця в Никской волості» («Saulėlydis Nykos valsčiuje»). Автор першого литовського сатиричного роману «Франк Крук» (т. 1-2, 1934) про котрий розбагатів в Америці литовця. Кращим і найбільш значним вважається його соціальний роман з життя литовського селянства «Земля-годувальниця» (1935; рос. пер. 1937).

Дія роману «Майстер і сини» (1936) відбувається в роки революції 1905-1907. Колоритні образи сільських умільців потрного Кризаса і столяра Девейки, домінування ліричного і гумористичного почав у романі дозволяли критикам називати його литовським «КолаБрюньоном» (Р. Роллана).

В СРСР під час війни випущено кілька його нових книг на литовською мовою — збірки оповідань «Рука відплати» (1942), «Повісті про окупантів» (1943), збірка казок «Срібна куля» російською (1942) і литовському (1943) мовами.

Писав оповідання (збірники «Повсякденні історії», 1938; «Коріння дуба», 1945; «Насіння братства», 1947, та ін.), оповідання для молоді (збірка «Цукрові баранці», 1935) оповідання для дітей, казки (збірка «Казки Неманского краю», 1948; рос. пер. 1951), нариси, гумористичні оповідання, памфлети, статті про літературу, нариси (збірник «Серце Грузії», 1947).

На литовську мову переклав роман «Дванадцять стільців» В. Ільфа і Є. Петрова (частково використана рукопис незавершеного переказу Пятрас Лауринайтиса; 1937), частина роману Стендаля «Червоне і чорне» (1939), окремі твори А. С. Пушкіна, Анрі Барбюса, Беранже, Піранделло .

Співпрацював у газеті «Литературос науенос» («Літературні новини» та інших литовських періодичних виданнях. Використовував псевдоніми A. Cvingelis, Cvingelis, Cezaris Petrėnas, J. K. Pavilionis, K. Cvirka, Kanapeikus, Kazys Gerutis, Klangis, Klangis Petras, Klangių Petras, L. P. Cvirka, Laumakys, P. Cvinglis, P. Cvirka-Rymantas, P. Gelmė, P. Veliuoniškis, Petras Serapinas, S. Laumakys

Переклади

Перший твір Пятраса Цвирки в перекладі на російську мову опубліковано в каунаської газеті «Наше відлуння» (оповідання «Чорт»; 1931) під редакцією Е. Л. Шкляра. Роман «Земля-годувальниця» в перекладі А. Баужи по авторській рукописи було видано російською мовою в Москві в 1937 році в серії «Всесвітня бібліотека». Згодом він неодноразово перевидавався в перекладі радянського філолога Б. А. Ларіна. Російською мовою, крім романів та оповідань, видано безліч казок та оповідань для дітей. Виходив у кількох мовних версіях радянський журнал «International Literature» опублікував оповідання «Межа» англійською, іспанською, німецькою, французькою мовами (1940), пізніше в перекладах на іноземні мови публікував уривки з роману «Земля-годувальниця» та оповідання «Соловей». Збірка оповідань «Seeds of fraternity» в перекладі з російської на англійську виданий в Москві в 1955. Твори Цвирки перекладалися також вірменська, азербайджанська, білоруська, українська, болгарська, угорська, грузинський, кабардинський, казахська, китайський, латиську, молдавську, осетинська, польський, узбецька, українська, чеська, фінська, естонська і деякі інші мови.