Прежихов Воранц

Фотографія Прежихов Воранц (photo Prezihov Voranc)

Prezihov Voranc

  • День народження: 10.08.1893 року
  • Вік: 56 років
  • Місце народження: Підгора, Карінтія, Словенія
  • Дата смерті: 18.02.1950 року
  • Громадянство: Словенія
  • Оригінальне ім’я: Ловро Кухара
  • Original name: Lovro Kuhar

Біографія

Прежихов Воранц (Prezihov Voranc) – це літературний псевдонім словенського письменника і політичного активіста-комуніста Ловро Кухара (Lovro Kuhar).

Народився Ловро Кухар в 1893 році в містечку Підгора, Каринтія (Podgora, Duchy of Carinthia, Austria-Hungary). Був він сином фермерів-орендарів, які пізніше придбали і свою власну землю. Його молодший брат Алоізій Кухар (Alojzij Кухар) став досить відомим ліберально-консервативним політиком і істориком. До речі, псевдонім Кухара – Прежихов Воранц – можна дослівно перекласти з словенського як ‘Ловро з ферми Прежих’.

У місцевості, де провів своє дитинство майбутній письменник, займатися сільським господарством було справою дуже важким, а тому Ловро з юності звик до важкої фізичної праці, а також з дитинства загартував свою волю і дух.

Закінчивши середню школу, він пройшов курс кооперативного менеджменту, на цьому формальну освіту Кухаря закінчилося. Втім, допитливий, з самого дитинства, він займався самоосвітою все своє життя, читаючи запоєм і заповнюючи прогалини.

Першим опублікованим працею Прежихова Воранца став розповідь у словенському журналі ‘Domači Prijatelj’ в 1909 році, це був один з багатьох розповідей про працю і побут селян і батраків.

Між 1911 і 1912 Воранц побував в Трієсті (Trieste), де незабаром став відомий у політичних колах завдяки публікаціям у соціально-демократичному виданні ‘Zarja’.

З початком Першої світової війни Кухар був негайно покликаний в австро-угорську армію. Він побував у справжніх боях, а в 1916-му потрапив у полон, провівши залишок війни в таборах військовополонених в Італії (Italy). Під час служби він продовжував писати, і його оповідання тих років чудово передавали психологію солдат на війні.

У 1919-му полон закінчився, і Воранц повернувся в рідну Каринтію, яка в той момент буквально вирувало від політичних і культурних подій. В 1920-му він став членом комуністичної партії.

Кухар влаштувався на роботу в офіс робітничого кооперативу на сталеливарному заводі. Він ставав все більш радикальним прихильником політичної інтеграції Карінтії в новостворене Югославська держава. У той же час він продовжував писати, а в 1925 році опублікував свій короткий розповідь ‘Povesti’. Розповідь не був особливо добре прийнятий інтелігенцією в Любляні (Ljubljana), проте в одному з оглядів Воранца назвали ‘талановитим пролетарським письменником-самоучкою’. Як би ні було, уже тоді його стиль містив щось, що дозволило йому згодом розвитися в по-справжньому значного письменника.

У 1930 році політична активність і комуністичні симпатії Воранца призвели до загрози арешту, і він був змушений тікати з Карінтії і переїхав спочатку до Відня (Vienna), а звідти в Прагу (Prague) в 1931 році. У Берліні (Berlin) письменник опинився в 1932 році. Взагалі, це був дуже нестабільний період в житті Кухара, саме в той час він почав дуже активно співпрацювати з іншими соціалістами в Європі, і на початку 1930-х років він відвідав з політичною місією Румунія (Romania), Болгарію (Bulgaria), Грецію (Greece), Норвегію (Norway) і Францію ( France).

Прежихов Воранц був редактором журналу ‘Delo’ у Відні з 1932 по 1934 рік, але скоро впав у немилість австрійських властей, і в 1937 році він потрапив під арешт.

Перед самою Другою світовою війною Воранц працював у Парижі бібліотекарем, змішавшись з іншими політичними емігрантами, яких тоді у Франції було безліч.

У 1933 році в Словенії був створений новий літературний журнал ‘Sodobnost’, виражає вкрай соціалістичні погляди. По суті, журнал працював у тому самому ключі соцреалізму, і ПрежиховВоранц став просто ідеальним автором для редакції. Так, в 1939-му вийшов збірник Воранца ‘Samorastiki’ (‘Самородки’).

Його перший роман – ‘Doberdob’ (‘Добердоб’) — вийшов у 1941-му, а в 1945-му вийшов ‘Jamnica’ (‘Ямниця’).

Після окупації Словенії німецькими військами Воранц сховався спочатку в хорватській столиці Загребі (Zagreb), а потім в селі в Боснії (Bosnia). Пізніше в ньому розбурхалися патріотичні почуття, і він повернувся в Любляну, де став одним з організаторів Народно-визвольного фронту.

1943-го за цю діяльність, а також за неприховане співчуття комуністам він був заарештований і відправлений до концтабору (Sachsenhausen and Mauthausen-Gusen concentration camps).

В Любляну Воранц повернувся в самому кінці війни, він був зломлений і пригнічений, не міг налагодити зв’язок ні з друзями, ні з сім’єю. Він припинив активистскую діяльність і повністю відійшов від політичної дійсності новоствореної комуністичної партії Югославії.

Прежихов Воранц жив у селі, працював над ‘Solzice’, історичним романом, але він так і не встиг закінчити його за життя.

Він помер у Мариборі (Maribor) 18 лютого 1950 року.