Павло Муратов

Фотографія Павло Муратов (photo Pavel Myratov)

Pavel Myratov

  • День народження: 03.03.1881 року
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Бобров, Воронезька губернія, Росія
  • Дата смерті: 05.10.1950 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

У 1918-1922 працював у відділі охорони пам’яток Наркомосу РРФСР, разом з В. Габаром брав участь у реставрації храмів Москви і Новгорода. У 1918, намагаючись підтримати літераторів, організував разом з Ходасевичем і М. Осоргиным Книжкову крамницю письменників.

Виховувався в кадетському корпусі, навчався в Інституті шляхів сполучення в Петербурзі, в 1904-1905 — на військовій службі. Після подорожі за кордон (1905-1906) поступив на службу в Рум’янцевський музей (до 1914). Дружив з Б. Зайцевим, Ст. Ходасевичем, Н.Берберовой, художником Н. П. Ульяновим, друкувався в журналах «Ваги», «Золоте руно», «Аполлон», «Старі роки». Займався російської живописом допетровського періоду, співпрацював з В. Габаром в його багатотомної «Історії російського мистецтва». В 1913-1914 видавав художній журнал «Софія». Учасник Першої світової війни, нагороджений орденами.У 1918-1922 працював у відділі охорони пам’яток Наркомосу РРФСР, разом з В. Габаром брав участь у реставрації храмів Москви і Новгорода. У 1918, намагаючись підтримати літераторів, організував разом з Ходасевичем і М. Осоргиным Книжкову крамницю письменників. Заснував Товариство італійських досліджень (італ. Studio Italiano), тут читали лекції письменники та історики культури (М. Осоргин, Б. Грифцов, А. Дживелегов та ін), навесні 1921 тут пройшло останній публічний виступ А. Блоку. Брав участь у діяльності Комітету допомоги голодуючим, в 1921 був заарештований разом з Б. Зайцевим і другимичленами Комітету. З 1922 за кордоном, спочатку в Німеччині. У 1923 оселився в Римі (в його квартирі бували Вяч.Іванов, Джорджо де Кіріко та ін). У 1927 переїхав у Париж. Його тодішню політичну публіцистику в газеті «Відродження» високо цінував Бунін. Член-засновник товариства «Ікона» в Парижі (1927). Зайнявся військовою історією, зокрема — історією Першої світової війни. Перед початком Другої світової війни переїхав до Великобританії, підготував монографії про події 1941-1945 на радянсько-німецькому фронті (разом з істориком У. Алленом), про військової історії Кавказу в XIX столітті. Незадолгодо смерті оселився в Ірландії. Помер від серцевого нападу.

Творчість

Переклав есе Уолтера Патера, новели П. Меріме, «Ватека» У. Бекфорда, прозу Ж. де Нерваля та ін. Виступав як публіцист, літературний і художній критик, історик російського та європейського мистецтва від іконопису до Сезанна. Писав оповідання, п’єси, залишив історичний роман «Эгерия» (1922). Найбільш відома книга його тонких і наглядових, зазначених меланхолією нарисів «Образи Італії» (присвячені Б. К. Зайцеву, т. 1 — 1911, т. 2 — 1912, т. 3 — 1924, вид. у Берліні; переизд. у Росії в 1993, 1994, 2005).