Павло Амнуэль

Фотографія Павло Амнуэль (photo Pavel Amnuel)

Pavel Amnuel

  • День народження: 20.02.1944 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Баку, Азербайджан
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

Кандидат фізико-математичних наук, опублікував понад 70 наукових праць та 5 книг за фахом. Перша НФ публікація — оповідання «Ікарія Альфа» в журналі «Техніка — молоді» (1959). У 1990 р. Амнуэль емігрував в Ізраїль. Живе в Бейт-Шеане.

Народився 20 лютого 1944 року в місті Баку. У 1967 році закінчив фізичний факультет Азербайджанського державного університету і протягом 23 років працював в лабораторії фізики зоряних атмосфер — спочатку в Шемахинской астрофізичної обсерваторії, а з 1979 року — в Інституті фізики в Баку.

Кандидат фізико-математичних наук, опублікував понад 70 наукових праць та 5 книг за фахом. Перша НФ публікація — оповідання «Ікарія Альфа» в журналі «Техніка — молоді» (1959). У 1990 р. Амнуэль емігрував в Ізраїль. Живе в Бейт-Шеане.

Незважаючи на те, що перша НФ книга Амнуэля — збірник «Сьогодні, завтра і завжди» — побачила світ тільки в 1984 р., її автор вже без малого чверть століття вважався одним з провідних майстрів[джерело?] «твердої» (природничо-наукової) НФ, послідовником і соратником Р. Альтова. Як правило, герої творів Амнуэля — люди творчі, сміливо штурмують нерозв’язні наукові проблеми. Такий Ноель Бельчер з оповідання «Третя сторона медалі» (1968 — у співавторстві з Романом Леонідовим), художник, виявив на Марсі послання далекої цивілізації; такий Ігор Астахов, герой оповідання «Мандрівник» (1975) і повісті «Крутизна» (1975), вчитель і вчений, що створив науку про помилки — эрратологию, став всемогутнім і пішов «пішки» до зірок; такі «варіатори» з оповідання «Йду по трасі» (1973) — люди зі зміненим генетичним механізмом, здатні жити в неземних умовах, — і їх творці. Основний сюжет оповідання «Подолання» (1981) — встановлення контакту з мешканцями далекій нейтронної зірки — з’єднаний з міркуваннями про проблеми геніальності, екології космосу, про дослідження наукових проблем за допомогою прийомів фантазування. В оповіданні «Ланка в ланцюзі» (1981) знаходять і вчаться спілкуватися один з одним зовсім різні істоти: міжгалактичний газова хмара, мисляче поле тяжіння і земна людина; в цьому ланцюжку разумов відсутня ланка: четверта, відмінна від усіх, цивілізація самоуничтожилась. Проблема відповідальності кожного за всіх найбільш яскраво і виразно высвечена в одному з найкращих оповідань Амнуэля і всієї радянської НФ[джерело?] 1980-х рр. — «Через двадцять мільярдів років після кінця світу» (1984), де проведено пряму відповідність між існуванням життя на Землі і Всесвіту в цілому; в оповіданні органічно поєднані два сюжетних плану: політичне протистояння наддержав в сьогоденні, що загрожує ядерною війною, і спогади колись «розумної Всесвіту», мешканці якої встигли винищити і її і себе, давши початок разбеганию галактик. Теми контакту, необхідності жертвувати чимось для досягнення розуміння, і присвячена повість «Сьогодні, завтра і завжди» (1984), також об’єднує абсолютно різні форми розуму.

«Радянський період» у творчості Амнуэля завершився публікацією повістей «Вибух» (1986), «Бомба уповільненої дії» (1990) та «Вища міра» (1990). Герой повісті «Вибух», геніальний американський вчений-біолог, відкриває засіб проти раку і разом з цим набуває якості надлюдини; зіткнення героя (який став також свого роду месією, що несе людству нові ідеї) з політиками і військовими, стривоженими появою ідеаліста-надлюдини, становить гострий сюжет повісті. Ідея повісті «Бомба уповільненої дії»: людство є для Всесвіту своєрідною «бомбою уповільненої дії», яка одного разу спрацює і врятує світ від загибелі.

Протягом другого, «ізраїльського», періоду Амнуэль опублікував в періодичній пресі кілька сотень науково-фантастичних оповідань, що склали цикли «Що буде, те й буде» (2002) та «Дивні пригоди Іони Шекета» (2005; алюзія на Ійона Тихого, івр. шекет— тиша), а також НФ романи «Люди Коду» (1997, 2006), «Тривселенная» (2000, 2004), «Дорога до себе» (2004). НФ проблематика цих романів і більшості оповідань Амнуэля — місце і роль людини в системі світобудови, відповідальність людини перед собою і світом, в якому він живе, вплив людини і людства на процеси, що відбуваються у Всесвіті.

В детективно-фантастичних повістях «Шість картин» (2004), «Удар гільйотини» (2004), «Політ сокола» (2003), «Що там, за дверима?» (2005), «Маленький клоун з помаранчевим носом» (2006) та ін., Амнуэль популяризує маловідомі читачеві ідеї многомирия і пропонує нові НФ ідеї, що описують життя людини і людства у Всесвіті, що складається з безлічі світів.

Крім того, Амнуэль – автор реалістичного детективного роману «Чисто наукове вбивство» (2002), циклу детективних повістей про ізраїльського адвоката Амосі Лапиде і циклу детективних новел «Розслідування Бориса Берковича».

Амнуэль — автор ряду робіт по історії НФ та розвитку творчої уяви («Зоряні кораблі уяви», 1988), спільно з Р. Альтовим їм розроблена шкала «Фантазія-2» для оцінки новизни, переконливості, людиновідчої і художньої цінності НФ ідей (1986).

З 2008 року Павло Амнуэль є головним редактором літературного журналу «Чумацький Шлях»