Олена Теліга

Фотографія Олена Теліга (photo Elena Teliga)

Elena Teliga

  • День народження: 21.07.1906 року
  • Вік: 35 років
  • Місце народження: Іллінська, Україна
  • Дата смерті: 21.02.1942 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Українська поетеса і літературний критик.

Народилася Олена в інтелігентній полубелорусской-полуукраинской сім’ї 21 липня 1906 року в селищі Іллінська під Москвою, де її батьки проводили літню відпустку. Досі не встановлено, в якому з декількох підмосковних населених пунктах під назвою «Іллінська» сталося це подія, так як свідоцтво про народження Олени Теліги втрачено.

Мати була дочкою православного священика, батько — гідротехніком, працював на Москві-річці, Волзі, Клязьмі, Сіверському Донці, був одним з авторів зрошення Голодному степу близько Ташкента. Молодший брат також був поетом (писав російською мовою), але в порівнянні з нею він майже невідомий.

У 1911 жила в Москві сім’я Шовгеновых переїжджає до Санкт-Петербурга, а від туди в травні 1917 р. в українське місто Ізюм, де жили родичі Олени по батьківській лінії. З весни 1918 батько Олени працював у київському політехнікумі і сім’я жила в Києві. Там Олена навчалася в жіночій гімназії Олександри Дучинской, де вивчала українську мову поряд з російською, німецькою та французькою. Судячи з табелем, вона вчилася в гімназії посередньо. У 1919 приватна освіта на Україні припинилося і Олені довелося перейти в народну школу.

В травні 1919 року батько Олени їде в Чехію. У травні 1922 емігрує і мати Олени разом з нею і її братом Сергієм, проте спочатку вони оселилися р. в Тарнові (Польща). Через два місяці вони переїхали р. в Подебрадах (Чехія), де батько Олени обіймав посаду в Українській сільськогосподарській академії. У тому ж році Олена отримала атестат про середню освіту і потім вступила на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Тут вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, кубанським козаком і колишнім сотником Армії УНР. Вони поженились1 серпня 1926. У той же час Чехії вперше друкувалися поезія і праці з літературознавства Олени Теліги.

Восени 1929 Олена разом з чоловіком переїхали до Варшави, де вже з 1928 жили її батьки. У Варшаві Олена Теліга відчувала потребу, працювала, виступаючи в нічних кабаре або манекенницею, однак потім їй вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів.

У грудні 1939 подружжя Телиг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого давнього знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (прихильників А. Мельника), членом правління («Проводи») якої Олег Ольжич і був[1].

Коли Гітлер напав на СРСР, у деяких прихильників ОУН з’являються ілюзії, що німці допоможуть відновити незалежну українську державу, як це було в 1918 році. Такого роду помилкові уявлення були і в Олени Теліги. 22 жовтня 1941 разом з однією з «похідних груп» прихильників А. Мельника на машині вона приїжджає в Київ, де організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово» (редактор Іван Рогач), видає тижневик літератури і мистецтва «Литаври». У своїх статтях висловлює надію, що крах більшовизму допоможе відродженню української культури.

Теліга ігнорувала постанов німецької влади, і врешті-решт «Литаври» були заборонені, а 9 лютого 1942 року Олена Теліга була заарештована. Разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником. На стіні камери вона намалювала тризуб і залишила напис: «Тут сиділа i звідси йде на розстріл Олена Теліга». Розстріляна разом з чоловіком і колегами (Іван Рогач, Володимир Багазій та ін) в Бабиному Яру 21 лютого 1942.