Олена Сазанович

Фотографія Олена Сазанович (photo Elena Sazanovich)

Elena Sazanovich

  • День народження: 09.05.1969 року
  • Вік: 47 років
  • Місце народження: Гродно, Білорусь
  • Громадянство: Росія

Біографія

Письменник, драматург, сценарист, головний редактор міжнародного аналітичного журналу «Геополітика», член Союзу письменників Росії, член Редакційної ради журналу «Юність» (автор рубрики «100 книг, які потрясли світ»), член редколегії літературно-художнього журналу «Російський дзвін», член Вищої творчого ради Московської міської організації Спілки письменників Росії, політичний аналітик, виступає в ряді російських і зарубіжних ЗМІ з низки геополітичних питань.

«Секрет її успіху в тому, що пише вона про любов. Про любов до жінки, моря, творчості, одного», — написала про прозі Олени Сазанович письменниця Вікторія Токарєва. І це так, бо у всі часи і у всіх країнах саме любов є тим найголовнішим у житті, заради чого і відбуваються всі великі справи…

Народилася Олена в прекрасному білоруському місті Гродно. Спочатку закінчила факультет журналістики Белгосуніверситета, потім – сценарний факультет Вдіку їм. С. А. Герасимова.

У 1990 році журнал «Юність» опублікував повість Олени Сазанович «Прекрасна мірошничка», відразу стала лауреатом щорічної літературної премії імені Бориса Польового. Згодом майже кожен рік в «Юності» виходили її повісті та романи.

У 1994 році міжнародний літературний журнал «TRAFIKA», що видається у Празі і Нью-Йорку англійською мовою, опублікував повість «Прекрасна мірошничка», яка отримала щорічну премію «TRAFIKA».

У 1995 році латвійський журнал «Даугава» надрукував повість «Циркачка або Країна жовтих кульбаб».

Протягом 1996 — 1998 рр (крім участі в кількох збірках) вийшли т

рі книги Олени Сазанович: психологічний детективний роман «Смертоносна чаша» та два збірники повістей і романів – «Вулиця вечірніх услад» і «Передостанній день смутку». Дві останні книги продовжили чудову серію «Зачарована душа» видавництва «ЭСКМО-Прес», розпочату творами Франсуази Саган.

«Любов начебто справа звичайна, але в Олени вона завжди фантастична… Химерно переплітаються на сторінках цієї дивовижної прози життя, любов, мистецтво і мрія. Мистецтво творить любов, любов — життя, життя — міраж. Справжнє почуття в уявленні автора – запаморочлива, п’янка висота… чи Траплялося вам пережити таке? В житті своїх героїв Олена поєднує непоєднуване: сльози і радість, любов і ненависть, гріх і святість, а серпанок загадковості надає її повістей терпкий, гіркуватий присмак», — написала Вікторія Токарєва у передмові до цього двотомника. Причому порівняла читання творів Олени Сазанович з «розгадуванням загадок життя».

Таке «розгадування загадок» поряд з завжди несподіваними, нестандартними поворотами сюжету і оригінальною стилістикою творів Олени, зацікавило відоме німецьке видавництво Еrnst Klett Verlag, яке в 1999 році випустив окремою книжкою її повість «Я слухаю, Ліна…» в серії «Книга для читання». Твори цієї серії призначені для студентів, що російській мові в коледжах Німеччини, Австрії та Швейцарії, і Олена представляла в ній сучасну російську літературу. До того часу в серії вийшли такі титани російської літератури як А. С. Пушкін, Л. Н.Толстой А. П. Чехів, Ф. М. Достоєвський і Н.В.Гоголь. У 2002 р. видавництво «Віче» випустило психологічний детективний роман «Місто привидів». А в червні 2003 р. повість «Несподівана мелодія ночі» була опублікована в «Роман — газеті». Головний редактор цього найстарішого вітчизняного видання, письменник Юрій Козлов особливо відзначив це твір, назвавши її «тонкою психологічною прозою про взаємини чоловіка і жінки, про любов, яка не лише докорінним чином змінює світ героїв, але і їх сприйняття навколишнього світу»…

На початку 2005 року на екрани країни вийшла нова кримінальна мелодрама режисера Георгія Шенгелія «Некерований замет», літературною основою якої стала повість Олени Сазанович «Я слухаю, Ліна…».

«Занурюючись в її імпресіоністські повісті, ловиш себе на думці — зі мною це колись було. Світ чарівних образів письменниці діє на читача подібно холодній воді в спекотний полудень — освіжає душу, знімає втому, тягне у світ мрії, — написала літературний критик Ніна Катаєва. – Олена Сазанович досліджує внутрішній світ людей творчих, непростих, найчастіше жінок. Любов в їх житті завжди схожа на вихор, що змітає все на своєму шляху і відносить в безодню. Як у літературна прародительки цих героїнь, флоберівської Емми Боварі…» Хоча, напевно, більш точні в оцінках були ті критики, які поставили Олену Сазанович серед лідерів популярного в кінці 80 — початку 90-х років течії іменованого «магічним реалізмом». Як, наприклад, в одній з літературознавчих статей журналу «Знамя». Причому одні порівнювали її прозу зі складним світовідчуттям латиноамериканських письменників, а інші – з романтичним сприйняттям життя Олександром Гріном. Втім, вірно і те, і інше… «У світі є все для щастя.