Олександра Анісімова

Фотографія Олександра Анісімова (photo Alexandra Anisimova)

Alexandra Anisimova

  • День народження: 02.09.1891 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: село Безодня Спаського повіту Казанської губернії, Росія
  • Дата смерті: 06.06.1969 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Олександра Петрівна все життя сама збирала народні казки, пісні, прислів’я і приказки і зуміла захопити цією справою десятки своїх добровільних помічників.

Закінчила жіночу гімназію в Симбірську, працювала в Ульяновську репортером газети «Пролетарський шлях». З 1935 року життя А. П. Анісімовою нерозривно пов’язана з Пензенською областю. Вона працювала в районних газетах Кам’янки і Башмаково, багато років прожила в селі Поїмо, де і стала збирати найкращі зразки місцевого фольклору. Там склалися, «ніби самі напелись» пісні, які увійшли до репертуару Державного хору імені П’ятницького і Північного російського народного хорПервый невеликий збірник віршів Олександри Анісімовою «Пісні про війну» вийшов в Пензі в 1943 році. Друга збірка – «Пісні і казки» був виданий уже в Москві через два роки після війни. Ім’я поетеси стає відомим за межами області, пісні на її вірші звучать по Всесоюзному радіо.

Особливе місце у творчості А. П. Анісімовою займають мудрі і поетичні казки. Кращі з них – «Птах-радість», «Про діда Водяного», «Три Аннушки» — переведені на німецьку мову, а «Зачарована липа» — на румунський і сербо-хорватська мови. Увібравши в себе чудові традиції російського фольклору, ці казки були в той же час по-справжньому сучасним. Талант А. П. Анісімовою цінували С. Я. Маршак і В. Р. Еренбург.

Олександра Петрівна все життя сама збирала народні казки, пісні, прислів’я і приказки і зуміла захопити цією справою десятки своїх добровільних помічників. Так народилися «Пісні та казки Поимского району», «Пісні та казки Пензенської області», «Народне червоне слово», що увійшли безцінним внеском у скарбницю усної творчості народів нашої країни.

В останні роки життя Олександра Петрівна закінчила автобіографічну повість «Блакитне перо», підготувала до перевидання роман у віршах «Фрося». Чимало сил віддала вона і поетичному перекладення «Слова о полку Ігоревім» і «Задонщины». Ці переклади, на думку вчених, дуже близькі до оригіналу великих творів.