Олександр Черницький

Фотографія Олександр Черницький (photo Alexander Chernitskiy)

Alexander Chernitskiy

  • День народження: 16.07.1959 року
  • Вік: 57 років
  • Громадянство: Росія

Біографія

Письменник-публіцист. Численні публікації в періодиці Росії, Білорусії, Казахстану, Ізраїлю, України. Понад 30 науково-популярних, документальних, художніх книг для дітей і дорослих (видавництва Москви, Санкт-Петербурга, Мінська).

Виховувався в родині завідувача кафедри автоматики і телемеханіки Смоленського філіалу Московського енергетичного інституту Михайла Борисовича Лейтмана (1937-2002), який згодом працював в компаніях США над створенням широкосмугового Інтернету.

А. М. Черницький закінчив середню школу № 25 у Смоленську (1975), Московський інститут тонкої хімічної технології (1981). Працював за фахом (інженер-хімік-технолог) на виробничому об’єднанні «Полімір» (Новополоцьк, Білорусь). Без відриву від виробництва здобув освіту журналіста (1984) і психолога (1987).

Читав курс інженерної психології (англ. human factors) в Інституті підвищення кваліфікації керівних працівників Мінхімпрому СРСР (1986-1989). Вів соціологічні дослідження з цієї дисципліни серед персоналу «Поліміра» (1986-1988, результати в журналі «Винахідник і раціоналізатор», 1989).

У 1990-1991 був головним редактором інформаційного бюлетеня «Демократичний форум» — одного з перших неформальних видань в СРСР (1992 воно трансформувалося в «Нову газету» — друкований орган виконкому р. Новополоцька).

У 2000-х роках працював заступником головного редактора федерального суспільно-політичного журналу, заступником генерального директора інформаційно-аналітичного агентства, заступником директора виробничої компанії з реклами, заступником генерального директора PR-агентства. З 2007 — директор Інституту психологічного здоров’я (р. Москва).

Праці і твори

Перший розповідь отримав премію Всесоюзного конкурсу (1989). Серед літературних творів у періодиці — оповідання «Час гарячих мостів» («Урал» № 7, 1991) і «Відповідне місце» («Жовтень» № 12, 1991), повість «Зустріч з папою римським» («Нева» № 3, 1993), есе «Світить незнайома діра» («Урал» № 8-9, 1994), істерн «Ми можемо все» («Новий світ» № 10, 1994), нариси Ізраїлю «Між трьох морів» («Урал» № 5, 1995); ряд оповідань побачили світ у перекладі на білоруську мову (журнал «Крыніца» та ін).

Перша книга видана в Німеччині в перекладі на німецьку мову: Butow M. Identifikation. Tschernizki A. Begegnung Mit Dem Papst: Zwei Novellen. — Zeuthen: Irmtraud Carl Verlag, 1996 (у книзі дві повісті — А. Черницького і майбутнього лауреата премії Букера М. Бутова).

У видавництвах Росії і Білорусії вийшли пригодницькі романи А. М. Черницького (деякі під псевдонімами — видавничими брендами) «Амулет смерті» (1998), «Чорний амулет» (1998), «Кровница» (1998), «Боєць» (1998, 1999), «Дівчина з податкової» (1999), «Спецназ проти Омону» (2000), «Стріляй, брат!» (2002), «Безневинна і невинна» (2003), «За кожним каменем» (2004) та ін Однак бестселером став посібник А. М. Черницького для служб безпеки «Охоронець: прийоми, засоби, критерії придатності, екіпіровка та тренінг» (1998, 2000, 2002, 2004), на основі якого створений автором самовчитель для підлітків «Книга конкретних пацанів. Виживання у розвідці» (2008). Інший бестселер А. М. Черницького — підручник «Математика для дошкільнят» (2000, 2001, 2004).