Олександр Авдєєнко

Фотографія Олександр Авдєєнко (photo Alexander Avdeenko)

Alexander Avdeenko

  • День народження: 21.08.1908 року
  • Вік: 88 років
  • Місце народження: Макіївка, Росія
  • Рік смерті: 1996
  • Громадянство: Росія

Біографія

Радянський і російський прозаїк, публіцист, драматург, кіносценарист, член Спілки письменників СРСР, первостроитель Магнітки, автор понад сорока книг.

А. О. Авдєєнко народився 8 (21) серпня 1908 року в селищі (нині місто Макіївка, Донецька область, Україна) у родині робітника-шахтаря. В дитинстві був беспризорником, потім працював на шахтах Донбасу, на заводі «Уніон» в Макіївці. Пізніше в Магнітогорську працював на будівництві ММК імені В. В. Сталіна — помічником машиніста паровоза, машиністом гарячих шляхів. Став членом літературної групи «Буксир».

У 1933 дебютував у великій літературі: в горьківському альманасі «Рік XVI», а потім «Профиздате» і «Радянської літератури» виданий роман «Я люблю». Брав участь у поїздці письменників ББК імені В. В. Сталіна. У 1934 був делегатом I Всесоюзного з’їзду письменників, де був прийнятий до лав СП СРСР. Виступаючи на з’їзді, М. Горький назвав «Я люблю» в числі заслужено улюблених читачами книг.

Жив в Москві, навчався в Літературному інституті. Працював у газеті «Правда». Новий роман «Столиця» («Доля») був розкритикований М. Гірким. В 1936 році за пропозицією С. Орджонікідзе переїхав на Донбас, жив в Макіївці, працював над новим романом про шахтарів «Держава це я» (закінчений у 1938, не опублікований), був обраний депутатом Всеукраїнського З’їзду Рад та міськради Макіївки. У 1939 як спецкор «Правди» їздив на приєднану Західну Україну.

У 1940 році за сценарієм Авдєєнко був знятий фільм «Закон життя», підданий нищівній критиці в партійній пресі за наклеп на радянську студентську молодь. Після опрацювання на засіданні ЦК ВКП(б) Авдєєнко був виключений з партії і Союзу письменників, звільнений з «Правди». Розгромну критику творчості Авдєєнко озвучували: секретарі ЦК Андрій Жданов і Йосип Сталін, письменники Микола Асєєв, Микола Погодін, Олександр Фадєєв.

Після винятків повернувся працювати на шахту помічником машиніста врубової машини. В 1941, за його спогадами, Авдєєнко не взяли добровольцем на фронт, тому що він числився у политсоставе, а на розжалування в рядові пішло кілька місяців. Закінчивши мінометного училища лейтенантом, він потрапив у діючу армію лише в 1942 році. Як розповідає його син, Авдєєнко почавши писати для фронтових газет, безуспішно посилав нариси в «Червону зірку», поки один з них — «Спокута кров’ю» (про колишнього офіцера, що вчинила у штрафбаті подвиг) — редактор газети Давид Ортенберг на свій страх і ризик не послав з фельдзв’язком Сталіну. І вночі отримав від нього телефонний дзвінок: «Можете друкувати. Авдєєнко спокутував свою провину».

У 1942-1945 — був на фронті на посаді військового кореспондента дивізійної газети «За Вітчизну» 131 дивізії, потім газети «Син Батьківщини», також писав замітки та нариси для рядадругих газет в тому числі і для «Червоної зірки», брав участь у прориві блокади Ленінграда. В 1944 році в «Новому світі» був опублікований роман «Велика родина». Закінчив війну в званні капітана.

В 1943 прийнятий заново в СП СРСР, дали рекомендації Микола Тихонов і Костянтин Симонов. Працював спецкором «Вогника». У 1944 р. на фронті знову прийнятий у Компартію (за іншими даними, в 1955 році, відновлений в КПРС)

У 1996 помер у Москві. Похований на Переделкинском кладовищі.

Дружина: Любов Звеняцкая-Авдєєнко (1917-2002), з родини донбаських робітників.

Творчість

Олександр Авдєєнко є автором понад сорока книг. Твори Олександра Авдєєнко переведені на 15 мов народів СРСР, а також на англійську, китайський та угорська мови. Він друкувався як публіцист і критик в газетах «Радянська культура», «Правда» і журналах «Радянський екран» і «Прапор».