Ненсі Митфорд

Фотографія Ненсі Митфорд (photo Nansy Mitford)

Nansy Mitford

  • День народження: 28.11.1904 року
  • Вік: 68 років
  • Місце народження: Белгравія, Лондон, Великобританія
  • Дата смерті: 30.06.1973 року
  • Громадянство: Великобританія
  • Оригінальне ім’я: Ненсі Митфорд-Фріман
  • Original name: Nansy Freeman-Mitford

Біографія

Митфорд найбільше відома як автор романів про життя вищого класу товариств Великобританії і Франції, а також за своє різке і часто провокаційне дотепність. Вона також створила собі репутацію письменника науково-популярних біографій історичних особистостей.

Ненсі Митфорд-Фріман (Nancy Freeman-Mitford) народилася 28 листопада 1904-го, в районі Белгравія, Лондон (Belgravia, London), і була старшою дочкою лорда Редесдейла. Вона виросла на астальской маєтку в графстві Оксфордшир (Asthall Manor, Oxfordshire).

Найкраще Ненсі пам’ятають за серією її романів про життя вищого суспільства в Англії та Франції, зокрема з чотирьох книг, що вийшли після 1945-го. Крім цього, публіка прекрасно прореагувала на її добре опрацьовані біографії Людовика XIV (Louis XIV), мадам де Помпадур (Madame de Pompadour), Вольтера (Voltaire) і Фрідріха Великого (Frederick the Great).

Вона стала сприйматися як одна з шести сестер Митфорд, якої вдалося досягти успіху, і першою оприлюднила незвичайні подробиці життя своєї ексцентричної сім’ї, що породило свого роду ‘мидфордскую індустрію’.

Ненсі взяла участь в написанні книги «Положення зобов’язує’ (‘Noblesse Oblige’) в 1956-м, яка сприяла популяризації своєрідною термінології, включаючи ‘U-клас’ (вище суспільство) і ‘non-U’, представників середнього класу, які прагнуть модними слівцями, включаючи неологізми, видати себе за аристократію. Звичайно ж, у творі вона просто висміювала соціальні діалекти, проте ЗМІ часто виставляли Митфорд винахідницею снобізму і головною берегинею ‘фантазій’ середнього класу. Один з її романів, ‘В гонитві за любов’ю’ (‘The Pursuit of Love’), використав професор Алан Росс (Alan Ross), фактичний винахідник термінів ‘U’ і ‘non-U’, в якості прикладу того, яким

мовою користується вища суспільство.

Митфорд була обдарованою комічним письменником, і її тонкий гумор простежується не тільки в кожному з її романів, але і в ряді статей, написаних для газети ‘London Sunday Times’. У 1950-х і 1960-х ці статті зробили Ненсі англійською експертом з різних аспектів життя в Європі. Її листи та есе також відрізняються гумором, іронією і широким культурним і соціальним розмахом.

Будучи помірним соціалістом, Митфорд була здатна якимось чином підтримувати більшу частину часу хороші взаємини зі своїми сестрами, незважаючи на крайні політичні погляди Діани (Diana), Джесіки (Jessica) і Юніті (Unity). Найімовірніше, їй вдавалося ладити з сестрами, користуючись своїм їдким дотепністю. Деякі листи сестер Митфорд були опубліковані в книзі «The Mitfords: Letters Between Six Sisters’ 2007-го, випущеної під редакцією Шарлотти Мослі (Charlotte Mosley), невістки Діани Митфорд.

У 1933-му, після пішов у небуття роману з шотландським аристократом-гомосексуалістом Хамишем Сент-Клером Эрскином (Hamish St Clair-Erskine), Ненсі вийшла заміж за високоповажного Пітера Родда (Peter «Rodd»), молодшого сина 1-го барона Реннелла. Шлюб не вдався. Чоловік змінив Митфорд і не зміг зберегти свою роботу. На плечі Митфорд на деякий час обрушилося фінансовий тягар, і вона влаштувалася в книжковий магазин Р. Хейвуда Хілла (G. Heywood Hill), не забуваючи зраджувати чоловіка, в свою чергу.

З 1939-го подружжя проживало окремо, що не заважало їм зустрічатися на дружніх засадах. Пологовий будинок пользовал

ся її апартаментами в Парижі час від часу, та й сама Митфорд іноді надавала йому фінансову допомогу. Вони розлучилися в 1958-му; і все ж на її надгробку написано ‘Дружина Пітера Родда’.

Поворотним пунктом на її шляху, де панував уклад життя виключно ‘по-англійськи’, стала зустріч з французьким солдатом і політиком, полковником Гастоном Палевски (Gaston Palewski), якого вона завжди називала ‘полковником’ і з яким у неї були стосунки в Лондоні (London) під час війни. Під кінець Другої світової вона переїхала в Париж (Paris), щоб бути поруч з ним. Значною мірою цей ‘односторонній роман’ надихнув письменницю на народження любовної зв’язку між Ліндою Толбот і Фабріціо де Совтером, героями її роману ‘В гонитві за любов’ю’. В реальному ж світі виникає уривками роман закінчився, коли пішов на бік Палевски взяв у дружини Віолетту де Талейран-Перігор (de Thé Talleyrand-Périgord), герцогиню де Саган, в 1969-м.

Продовжуючи жити в Парижі, Ненсі була зайнята громадської і літературної життям, приймаючи у себе незліченну кількість гостей, що приїжджають погостювати в місто. У неї було безліч друзів і знайомих з англійської, французької та італійської аристократії, а також кілька паризьких друзів з різних країн. Вона часто подорожувала, зупиняючись у заміських будинках в Англії, Ірландії та Франції, і щороку приїжджала до Венеції (Місті).

Публічна персона, Ненсі Митфорд була досить помітна. Вона завжди елегантно одягалася, часто віддаючи перевагу брендам ‘Dior’ або ‘

Lanvin’; жила активним суспільним життям і була відомим громадським діячем в Сполученому Королівстві, хоча і перебувала в Парижі. У неї було своєрідне почуття гумору, відбите в її романах та інших працях, які зробили англійку по-справжньому фінансово незалежною і культовою фігурою.

У 1967-му Митфорд переїхала з Парижа ближче до Версалю (Versailles), де купила будинок, але при цьому опинилася в ізоляції від того життя, яку вона налагодила у французькій столиці. Переїзд визначили два чинники. По-перше, власники її паризьких апартаментів хотіли отримати житло тому, щоб поселити там своїх дітей. По-друге, Митфорд захотіла, щоб у неї був свій садок. До цього часу її відносини з Палевски охололи, так і померли дехто з її друзів, відвідували її в Парижі (Івлін Во/Evelyn Waugh помер в 1966-му).

Чотири з половиною роки перед смертю Митфорд страждала від нестерпного болю – від раку, який не був виявлений на ранній стадії розвитку із-за своєї прихованої форми. Вона прийняла рішення не скаржитися на долю, але через нестерпного болю втратила віру в Бога.

Ненсі стала офіцером французького ордена Почесного легіону в 1972-м. Цей знак відмінності профінансував для неї Палевски, коли вона вже була невиліковно хвора.

Митфорд померла 30 червня 1973-го, від хвороби Ходжкіна. Палевски був з нею в день її смерті.

В епізоді телесеріалу ‘Ангел’ (‘Angel’) під назвою ‘Вона’ (‘She’) згадується квітка з назвою ‘Петтикот Ненсі’, названий так на честь Ненсі Митфорд. Насправді такої квітки немає.