Нельсон Олгрен

Фотографія Нельсон Олгрен (photo Nelson Algren)

Nelson Algren

  • День народження: 28.03.1909 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Детройт , Мічиган, США
  • Дата смерті: 09.05.1981 року

Біографія

Мабуть, найвідоміший його роман – це ‘Людина із золотою рукою’ (The Man with the Golden Arm), зазначений у 1949 році Національною літературною премією (National Book Award) і екранізований в 1955 році.

В кінці 40-х і початку 50-х Олгрен вважався одним із найвідоміших американських письменників, був коханцем і коханим Сімони де Бовуар (Simone de Beauvoir), а також ‘героєм’ її роману ‘Мандарини’ (Les Mandarins, 1954). Роман ‘Прогулянка по вивороту’ (A Walk on the Wild Side ,1956) підтвердив його славу ‘співака міського дна’ і теж був екранізований. Навіть ті, хто не читав книгу і не бачив фільм, хоча б раз у житті чули про одному з ‘трьох життєвих правил’, виведених Олгреном в ‘Прогулянці по вивороту’ — ‘Ніколи не спи з жінкою, у якої більше проблем, ніж у тебе».

Олгрен народився 28 березня 1909 року в Детройті, штат Мічиган (Detroit, Michigan). У віці трьох років батьки відвезли його в Чикаго, штат Іллінойс (Chicago, Illinois), і оселилися в робочому районі в південній частині міста. Його батько був сином шведа, який перейшов в іудаїзм, і працював автомеханіком, а мати, яка керувала кондитерської, народилася в німецько-єврейської сім’ї. Коли хлопцеві було вісім років, сім’я переїхала в північну частину Чикаго. Пізніше Олгрен згадував, що після переїзду сусідські діти дражнили його, тому що він був фанатом ‘південної’ бейсбольної команди ‘Whi

te Sox’, а всі навколо вболівали за ‘північних’ ‘Chicago Cubs’. Після школи він навчався в Іллінойському Університеті в Урбана-Шампейні (University of Illinois at Urbana-Champaign) і закінчив його зі ступенем бакалавра в галузі журналістики в 1931 році, в самий розпал Великої депресії.

Свій перший розповідь, ‘So Help Me’, Нельсон писав у 1933 році, коли працював на заправці у Техасі (Texas). Його спіймали на крадіжці друкарської машинки, і Олгрен провів за ґратами майже 5 місяців і ледь не сів ще на 3 роки. Ця подія справила на нього відчутний вплив – початківець письменник став ідентифікувати себе з аутсайдерами, мешканцями міських нетрів і кримінального дна, які пізніше стали головними героями його книг. У 1935 році він виграв першу з трьох літературних премій ‘O. Henry Award» за розповідь ‘The brother’s House’, надрукований в ‘Story Magazine’.

Перший роман Олгрена, ‘Хто-то в чоботях’ (Somebody in boots), був опублікований у 1935, але успіху не мав. Автор сам не злюбили цю книгу, вважаючи її примітивною політично наївною і набиту модними для того часу марксистськими ідеями, і пізніше переробив матеріал для роману ‘Прогул

ка по вивороту’, який Олгрен вважав своєю найкращою роботою. Другий його роман, ‘Never Come Morning’ (1942), про безглуздою життя злочинця з єврейськими коренями, дуже сподобався Ернесту Хемінгуею (Ernest Hemingway), але страшно образив польсько-єврейську громаду Чикаго, члени якої, не знаючи, що Олгрен і сам наполовину єврей, визнали, що автор був нацистом.

У 1949 році вийшов прославив Олгрена ‘Людина із золотою рукою», і для письменника настали справжні золоті роки. У 1955 роман перетворився на фільм з Френком Сінатрою (Frank Sinatra) у головній ролі, дуже успішний, але письменнику фільм не сподобався настільки, що він подав на режисера в суд. У загальному і цілому, створений Олгреном світ – це світ мешканців міського дна: п’яниць, сутенерів, наркоманів, повій, корумпованих політиків і бандитів.

У 1975 Олгрен погодився написати журнальну статтю про процес Рубіна Картера (Rubin Carter) на прізвисько Ураган, професійному боксера, засудженого за подвійне вбивство. Вивчаючи життя Картера, Олгрен побував в його рідному місті, Патерсоне, штат Нью-Джерсі (Paterson, New Jersey), і був настільки зачарований нею, що влітку того

ж року продав більшу частину свого майна і переїхав в Патерсон. Між тим, стаття про Картері перетворилася на роман ‘The Devil’s Stocking’, який був опублікований в 1983 році, вже після смерті письменника. У Нью-Джерсі Олгрен прожив 5 років, в 1980 перебрався в містечко Сэг-Харбор (Sag Harbor) на Лонг-Айленді (Long Island) і 9 травня 1981 року помер від серцевого нападу у себе вдома.

У 1937 Олгрен одружився на Аманді Контович (Amanda Kontowicz), з якою познайомився на власній вечірці з приводу виходу роману ‘Хто-то в чоботях’. Вони пізніше розлучилися, потім знову одружилися і потім розлучилися в другий і останній раз. У 1965 на письменницькому семінарі він зустрів Бетті Енн Джонс (Betty Ann Jones), одружився на ній, але розлучився в 1967. Олгрен пропонував руку і серце ще одній жінці, яку, можливо, любив більше всіх – французької письменниці й філософа Симона де Бовуар, але та, розділяючи його почуття, все-таки відмовилася стати його дружиною. Їх роман тривав півтора десятиліття, в основному, за листуванням, але Олгрен розірвав з де Бовуар всі відносини, після того, як та повідала світові всі подробиці їх інтимних відносин.