Мойсей Альтман

Фотографія Мойсей Альтман (photo Moisey Altman)

Moisey Altman

  • День народження: 07.05.1890 року
  • Вік: 91 рік
  • Місце народження: Ліпкани, Бессарабська губернія, Україна
  • Дата смерті: 21.10.1981 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Ліпкани дали сучасної єврейської літератури ціле сузір’я імен, чому єврейський поет Хаім-Нахман Бялик прозвав їх «бессарабським олімпом». Мойше Альтман навчався в хедері і до 1908 року в приватній кам’янець-подільської гімназії разом з іншим знаменитим в майбутньому поетом і театралом Янкев Штернбергом.

Мойше Альтман народився в бессарабському містечку Липкани (зараз у Бричанском районі Молдови) на лівому березі Прута в 1890 році. Ліпкани дали сучасної єврейської літератури ціле сузір’я імен, чому єврейський поет Хаім-Нахман Бялик прозвав їх «бессарабським олімпом». Мойше Альтман навчався в хедері і до 1908 року в приватній кам’янець-подільської гімназії разом з іншим знаменитим в майбутньому поетом і театралом Янкев Штернбергом.

З 1918 року жив у Бухаресті, де дебютував віршами та літературною критикою в 1920 році. Пізніше майже цілком перейшов на прозу, печатаясь в різних періодичних виданнях Румунії, Польщі та США. Перша збірка новел «Блэндэниш» (Міраж) вийшов у Чернівцях в 1926 році, за ним пішли збірка оповідань «Ді Винэр Каретэ» (Віденська карета, 1935), романи «Медрэш-Пинхэс» (Сказання Пинхоса, 1936) і «Шмэтэрлинген» (Метелики, 1939). Альтман придбав широку популярність як блискучий стиліст.

У Радянському Союзі

У 1930 році емігрує в Аргентину, де служить директором єврейського дитбудинку в Буенос-Айресі, але вже через рік повертається у Бухарест і працює редактором літературного тижневика «Ді Вох» (Тиждень). У 1939 році Альтман разом з вже іменитим режисером Янкев Штернбергом переправляються через Дністер, по якому тоді проходив кордон з СРСР. Незабаром Бессарабія та Буковина переходять до Радянського Союзу і Альтман знову повертається в Бессарабію, стала до того часу радянській Молдовою. Стає членом Спілки Письменників СРСР.

В роки війни в евакуації в Середній Азії. Після війни сидів у Чернівцях, де працює літературним редактором переместившегося туди після евакуації Київського Єврейського Театру (Київський ДОРЄТ під керівництвом Мойше Гольдблата). Друкує оповідання і п’єсу «Дос Центэ Гебот» (Десята заповідь, 1948) в московській єврейській періодиці. На початку 1949 року в Москві виходить його книга оповідань військових років, а 15 квітня його заарештовують у зв’язку з т. зв. справою № 5390 про троцькістсько-націоналістичного групі бессарабських літераторів. З Чернівців його етапують через Київ до Кишинева, де до того часу вже заарештовано інші обвинувачені з числа місцевих літераторів — Янкл Якір, Мотл Сакциер і Герцл Гайсинер-Рівкін. Наприкінці вересня того ж року кожного з обвинувачених засуджують на 10 років виправно-трудових таборів суворого режиму і в листопаді відправляють в Куйбишев, де групу поділяють і шістдесятирічного Альтмана з Сакциером пересилають на БАМ.

Пізній період

Після звільнення та реабілітації в 1955 році повертається до дочки в Чернівці, де живе до кінця життя. У тому ж році в Нью-Йорку під редакцією Шлоймэ Бикла виходить книга вибраної прози Альтмана. У 1959 році в Москві виходить збірка його оповідань воєнних років у перекладі на російську мову і в тому ж році цілком присвячений його творів номер журналу «Ідиші Шрифтн» (Єврейські відомості) у Варшаві. З 1961 року в Радянському Союзі поновлюється публікація творів радянських єврейських письменників на ідиші та Альтман починає співпрацювати з журналом «Советиш Геймланд» (Радянська Батьківщина). У наступні два десятиліття в цьому журналі з’являються п’єса «Моніш», вірші, есе, оповідання, нариси, переклади російської та світової літератури (А. Н. Островський, Леонід Леонов, Мольєр та ін). У 1980 році в московському видавництві «Радянський письменник» виходять відразу два томи вибраної прози письменника; журнал «Советиш Геймланд» посмертно публікує його п’єсу «Ифтох-Шпил» (П’єса Ифтаха) в 1988 році.

Мойше Альтман залишається одним з найбільш тонких стилістів сучасними ідиської прози, чиє ім’я міцно пов’язано з періодом її найвищого розквіту.