Мішель Дегі

Фотографія Мішель Дегі (photo Michel Deguy)

Michel Deguy

  • День народження: 25.05.1930 року
  • Вік: 86 років
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Громадянство: Франція

Біографія

Французький поет, есеїст, перекладач, літературний організатор.

У 1962-1987 — член редакційної ради найбільшого паризького видавництва «Галлімар», з 1977 видає журнал «Поезія» (отримав у 1997 премію Дідро), голова Міжнародного філософського коледжу (1989-1992), голова Будинку письменників (1992-1998), член Академії Малларме, почесний професор Університету Париж VIII (Сен-Дені).

Крім книг напружено-інтелектуальної лірики «Бійниці» (1959), «Вірші з півострова» (1961), «Жолоби» (1964), збірок віршів і прози «Образи» (1969), «Відповідь дар» (1981), йому належать ґрунтовні теоретичні есе «Світ Томаса Манна» (1962), «Гробниця Дю Белле» (1973), «Шлюбна машина,або Маріво» (1982), «Поезія не самотня: Короткий курс поетики» (1988), «Енергія відчаю, або Про продовження поетики будь-якими засобами» (1998), «Поетичний розум» (2000). Дегі — перекладач Сапфо, Данте, Гонгоры, Гельдерліна, Хайдеггера, Целана, Вадима Козового (у співавторстві з Жаком Дюпеном), сучасних американських поетів (випустив у співавторстві з Жаком Рубо антологію «21 американський поет», 1980). Укладач філософських збірок «Рене Жирар і проблема зла» (1982), «На тему «Шоа»» (1990, про документальному фільмі Клода Ланцмана) та ін. Йому присуджено Велика національна поетична премія (1989), Велика премія спільноти французьких письменників (2000), Велика поетична премія Французької Академії (2004). Вірші та есе Дегі перекладені на англійську, німецький, італійський, іспанська, португальська, польська, угорська, японська та інші мови світу.

Твори

Les Meurtrières (1959)

Fragments du cadastre (1960)

Poèmes de la presqu’île (1962)

Le Monde de Thomas Mann (1962)

Biefs (1964)

Actes (1965)

Ouï dire (1965)

Figurations (1969)

Tombeau de du Bellay (1973)

Reliefs (1975)

Jumelages suivi de Made in USA (1978)

Donnant donnant (1981)

La Machine matrimoniale ou Marivaux (1982)

Gisants (1985)

Brevets (1986)

Choses de la poésie et affaire culturelle (1987)

La poésie n’est pas seule (1987)

Le Comité (1988)

Arrêts fréquents (1990)

Axiomatique Rosace (1991)

Aux Heures d affluence (1993)

À ce qui ‘ en finit pas (1995)

L énergie du désespoir (1998)

La Raison poétique (2000)

L Impair (2001)

Spleen de Paris (2001)

Poèmes en pensée (2002)

Un homme de peu de foi (2003)

Sans retour (2004)

Au jugé (2004)

Travaux avant réouverture (2006)

Le sens de la visite (2006)

Desolatio (2007)

Réouverture après travaux (2007)