Мірза Шафі Вазех

Фотографія Мірза Шафі Вазех (photo Mirza Shafi Vazeh)

Mirza Shafi Vazeh

  • Дата смерті: 16.11.1852 року
  • Рік смерті: 1852
  • Громадянство: Азербайджан Сторінки:
  • Original name: sage from Ganja

    Біографія

    Писав як на азербайджанському, так і на перській, розвиваючи традиції поезії на цих мовах. Був учителем азербайджанського та перської мов у Тифлісі (з 1840 року), де близько зійшовся з Хачатуром Абовяном, Аббас Кулі Ага Бакихановым, Мірзою Фаталі Ахундовым та ін

    Мірза Шафі писав інтимно-ліричні і сатиричні вірші у формі газелі, мухаммаса, рубаї, месневи та ін. Очолював поетичний Гурток мудрості». У своїх творах Вазех оспівував романтичну любов, насолоду життям, виступав проти вад феодального суспільства, закріпачення особистості, релігійного фанатизму. Німецький поет Фрідріх Боденштедт, брав у Вазеха уроки східних мов, включив переклади віршів Вазеха в свої записки «Тисяча і один день на Сході» (1850), після опублікував їх під назвою «Пісні Мірзи Шафі» (1881), які багато разів перекладалися на європейські мови. Перший переклад «Пісень Мірзи Шафі» на російську мову (з німецької) виконаний Н. В. Эйфертом (видання 1880, 1903). Пізніше Боденштедт видавав вірші Вазеха за свої.

    Мірза Шафі Вазех склав першу хрестоматію азербайджанської поезії і «Тата

    рско-російський словник» (спільно з російським педагогом В. Григор’євим) для Тифліській гімназії.

    Батьком Мірзи Шафі був Кербалай Садихов, або точніше Уста (Устад) Садик, який служив у останнього гянджинского Джавад хана-хана зодчим. Дід по батькові — якийсь Мухаммад також був корінним жителем Гянджі. Старший брат поета, Абдул-Алі як і батько став робітником на будівництві будівель[11]. Так, він повинен був в силу традицій продовжувати ремесло батька[10].

    Взяття штурмом фортеці Гянджі 3 (15) січня 1804 року

    Мірза Шафі народився в той час, коли Російська імперія, приєднавши Грузію, починає захоплювати окремі ханства та області. Незабаром робиться військова експедиція на Гянджа, рідне місто Мірзи Шафі. У січні 1804 року Гянджа береться штурмом. Бажаючи знищити в краї навіть пам’ять про колись могутню ханстві, тодішній головнокомандувач в Грузії генерал Цицианов перейменовує Гянджа в Елисаветполь (на честь дружини Олександра I — Єлизавети Олексіївни), саму територію ханства під назвою «Елисаветпольского повіту» приєднує до Російської імперії. Це подія важко позначилося на сім’ї Мірзи Шафі. Його батько — Садихов, що мав до того спокійну посаду будівельника ханських будівель, позбувся будь-яких засобів до існування.

    Кавказознавець Адольф Берже, користувався даними, повідомленими йому М. Ф. Ахундовым, а також М. А. Сальяни, так і деякі інші дослідники вказують, що у війну 1804 року, що поклало кінець Гянджинскому ханству, батько Мірзи Шафі особливо постраждав, зовсім розорився, і, очевидно, захворівши на цьому ґрунті, незабаром ж після війни помер. Точна дата його смерті невідома, але відноситься, мабуть, до початку 1805 року. Розорення батька Мірзи Шафі підтверджується листом поета Шакіра поетові Закиру, в якому «Садик з Гянджі» (батько Мірзи Шафі) згадується поряд з якимось Гаджі-Курбаном — в минулому багатою людиною, який був доведений до повного жебрацтва. Зодчий «Садик з Гянджі» був настільки популярний навіть у сусідніх ханства, що його ім’я називали в якості прикладу різкого зубожіння колись заможної людини.

    Всі послужні списки Мірзи Шафі відзначають його походження «з духовного звання». Передбачається, що це випливає з того, що батько Шафі, що додав до свого імені «Кербалай» після здійснення паломництва до святих місць (місто Кербела), був за це прирівняний до духовного звання.

    За відомостями історика Михайла Семевського, Мірза Шафі був «добрий, простий чоловік, татарин[прим. 1] за походженням і персіянин по вихованню»