Микола Оранський

Фотографія Микола Оранський (photo Nikolay Oranskiy)

Nikolay Oranskiy

  • Дата смерті: 14.01.1847 року
  • Рік смерті: 1847
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Поет. Народився на цвинтарі Богоявленський Вязниковского у. Володимирської губ.

    З духовного звання (син диякона). Навчався в Вязниковском духовному училищі (1797-1800), під Володимирської духовної семінарії та Троїцької Лаврської семінарії.

    Майже все життя виконував обов’язки секретаря і доглядача самих різних відомств та установ, Оранський знаходив час для занять літературою. У н. 1840-х він повернувся до захоплення своєї семінарської юності (з написаної в 1805 «зошити віршів» збереглося вірш«Зображення»; опубліковано в книзі <Смирнов А. В.>, Літературні досліди вихованців Володимирської духовної семінарії у н. XIX століття, Володимир, 1901) і почав друкуватися, «ретельно приховуючи своє авторство» — анонімно під псевд. Старожил. Оранський випустив окремими виданнями «Пісня російського барда» (поема з епохи Смутного часу; М., 1840), «Подарунок дітям у день Світлого Христового Воскресіння» (М., 1840; вкл. 2 поеми на євангельські сюжети — «Голгофа» і «Воскресіння Христове»); «Подорож у Троїцьку Сергієву лавру» (М., 1840) — про подвиги «лаврських відлюдників». В 1842 році опублікував книгу «Вірші Старожила» (М.), в яку увійшли поеми «Ян Усмович, російський богатир часів Святого Володимира» (про нашестя печенігів на Київ), «Пересвіт», «Потоп»; в цей же час друкується в «Москвитянине» (ода «Північне сяйво» — 1841, № 5 — з алегоричними картинами Страшного Суду) і в «Маяку»: «Єдиноборство Нестора Солунянина» (1843, т. 9), «Никомидийская діва», «Оливна пісня» (1844, т. 14, 17), історична поема «Князь Федір Юрійович Рязанський» (1845, т. 19) (під псевд. Старожил; див. також: «Маяк», 1843, т. 12; 1844, т. 15).

    Поеми та вірші на біблійні, християнські та історичні сюжети, що становлять основний зміст його творчості, несуть ідею торжества Православ’я.