Микола Лілін

Фотографія Микола Лілін (photo Nicolai Lilin)

Nicolai Lilin

  • Рік народження: 1980
  • Вік: 35 років
  • Місце народження: Придністров’ї, Молдова
  • Громадянство: Італія
  • Оригінальне ім’я: Микола Вержбицький
  • Original name: Nicolai Wierzbicki

Біографія

За його словами, він служив протягом трьох років у складі ВДВ у Чечні під час бойових дій, і йому довелося бачити смерть і вбивати самому. До речі, саме війна і стала сюжетом його наступної книги.

Микола Лілін (Nicolai Lilin) народився в 1980 році в Придністров’ї (Transnistria). Сам Лілін вважає себе нащадком ‘справжніх чесних урок’ — саме так він називає своїх предків, колишніх сибірських ув’язнених. Про своє дитинство в Придністров’ї, куди з різних причин у сталінські часи з Сибіру були переселені його предки, Микола Лілін і розповідає у своїй книзі «Сибірське виховання’ (‘Siberian Education’, італ. ‘Educazione siberiana’).

Примітно, що книга Ліліна вже переведена на безліч мов і стала справжньою літературною сенсацією в Європі, по ній уже знімається фільм італійським режисером Габріеле Сальваторесом (Gabriele Salvatores) з Джоном Малковичем (John Malkovich) у головній ролі, і лише в Росії ‘Сибірське виховання’ не виявилося скільки-небудь популярним.

Мова в книзі Ліліна йде про життя і звичаї злодіїв у законі – саме їх Микола кличе ‘чесними урками’. Так, у 1938 році за наказом Сталіна з Сибіру в придністровський місто засилають цілу громаду урок. До речі, урки за Лілін — це якийсь клан ‘шляхетних злочинців, а не просто кримінальний набрід. Живуть урки в по якомусь моральному кодексу, до

оторому вони зневажають будь-яку владу. Грабувати каси, потяги і склади не вважається в урок негожим, при цьому живуть вони досить скромно.

Так, в одній з найбільш авторитетних сімей клану народився хлопчик Микола (Колима) — він і став згодом автором бестселера ‘Сибірське виховання’.

Взагалі, автор називає своє творіння ‘автобіографічній казкою’. У своїй книзі Лілін виступив викривачем багатьох неприємних подробиць провінційного життя – він однаково жорстко ‘выстегал’ комуністів і кримінальні банди, так як і ті, й інші, не давали життя уркам.

Розповідний стиль Ліліна простий і зрозумілий, він одночасно рівно і жорстко малює картину дуже страшного дитинства – злочини ‘по малолітці’, тюремний пекло, жорстокість і насильство, які згодом стають звичними. У в’язниці головний герой осяг і секрети професії – майстри татуювання. До речі, саме татуюванням Лілін заробляв на життя до того, як став автором бестселерів.

Лілін досить обширно дає в ‘Сибірському вихованні’ трактування і значення російських кримінальних татуювань, що, в принципі, вважається не цілком етичним в тих самих ув’язнених. Т

ак, ця мова вважається у певному сенсі таємним і присвячуються в нього лише залучені до власне процес, і, таким чином, Лілін зазіхнув на святе, оприлюднивши багато сакральних зоновських знаків.

Примітно, що сам Микола, за деякими джерелами, після публікації книги всерйоз побоюється за своє життя і запевняє, що тепер, коли він дошкулив настільки багатьом людям з кримінального світу, вони напевно спробують його вбити. Так, Лілін побоюється ‘російської мафії», яка, за його словами, вже пригрозила йому розправою.

До речі, кажуть, що тіло самого Миколи Ліліна також вельми щедро прикрашений татуюванням – простіше кажучи, він татуирован з голови до ніг; виняток становить лише ‘незаймана’ спина Миколи, однак і цей ‘пробіл’ він збирається виправити. Взагалі ж, відомо про нього дуже небагато – за деякими джерелами, він має італійське громадянство і дружину-італійку, з якою у Миколи є маленька дочка.

За його словами, він служив протягом трьох років у складі ВДВ у Чечні під час бойових дій, і йому довелося бачити смерть і вбивати самому.

До речі, саме війна і стала сюжетом його наступної книги.

А взагалі, в одному з інтерв’ю Микола Лілін зізнався, що ніколи не збирався ставати письменником – і почав писати зовсім випадково в Італії, куди приїхав провідати неньку. Успіх обрушився на нього досить раптово, а друга книга стала навіть успішніше першої.

‘Насправді я пишу трилогію, — сказав у тому інтерв’ю Микола, — Перша книга — про моє дитинство, друга — про службу в армії, третя буде про мою адаптації до мирного життя. Я вирішив писати по-італійськи, тому що я люблю Італію, її культуру, тепер це моя країна. Мені здається, деякі речі я не зміг би пояснити по-російськи’.

Незважаючи на те, що в західному світі книги Ліліна є беззаперечними бестселерами, є й інша сторона оцінки творчості письменника – так, багато джерел у Росії знаходять інформацію, дану в його книгах, як мінімум, спірною. Так, сильному підлягає сумніву факт служби Ліліна в Чбчне, як і наявність засланого з Сибіру в Придністров’ї кримінального клану взагалі. А тому, саме автобіографічний характер його книг є найбільш спірним моментом. Втім, це не заважає Миколі Лілін залишатися сьогодні дуже успішним письменником.