Микола Хвильовий

Mykola Hvylovuy

• День народження: 13.12.1893 року
• Вік: 39 років
• Місце народження: Тростянець, Сумська, Росія
• Дата смерті: 13.05.1933 року
• Громадянство: Росія
• Оригінальне ім’я: Микола Фітільов
• Original name: Nicholay Fitilev

Біографія

Український радянський поет, прозаїк, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Автор гасла «Геть від Москви!».

Народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець Харківської губернії (нині райцентр Сумської області). Батько росіянин, робітник, мати українка, вчителька. Кинув гімназію в 4-му класі (закінчив екстерном у 1916 році, працював на заводах.

Намагався займатися революційною пропагандою. З кінця 1917 року — активний прихильник більшовиків, на підпільній роботі. З квітня 1919 року — член РКП(б).

У 1919 році короткий час очолював ЧК Богодухівського району. Його враження про чекістській роботі відображені в його новелі «Я (Романтика)» (1923), герой якої — керівник місцевого ЧК — примовляє свою матір до расстрелуво ім’я ідеалів революції. Головна ідея новели «Я (Романтика)» — розчарування в революції, кричущі суперечності і роздвоєння людини того часу. Головний персонаж — людина без імені, отже, без індивідуальності, без душі. Заради революції він вбиває свою матір і мучиться думкою: чи варта була революція такої жертви.

У 1920-ті роки повністю підтримує і втілює в життя політику «українізації», яку проводив Н. Скрипник, в своїх памфлетах виступив проти русификационного і почвенническо-«просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами «Геть від Москви!», «Україна илиМалороссия?», «Орієнтація на психологічну Європу».

Член і фактичний лідер літературного об’єднання ВАПЛІТЕ, в яке входили також українські письменники — друзі Аркадій Любченко, Григорій Епік, Олесь Досвітній, Майк Йогансен. До того був членом літературної організації «Гарт», якою керував Василь Еллан-Блакитний. У 1930 організував літературне об’єднання Пролитфронт (Пролетарський літературний фронт).

Був підданий критиці; після листа Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 і послідували за ним розгромних виступів у пресі московського та республіканського керівництва (боротьба з «хвылевизмом») в 1926-1928 висловив публічне засудження своїх поглядів.

У збірках поезій «Молодість» (1921), «Досвітні симфонії» (1922) — романтичне сприйняття революції; у збірнику новел «Сині етюди» (1922), романі «Вальдшнепи» (ч. 1, 1927), в «Повісті про санаторній зоні» (1933) — іронія та сарказм у зображенні сучасного міщанства. У літературно-критичній книзі «Думки проти течії» (1926) виступав за самостійний розвиток української літератури.

З критикою подібних поглядів Хвильового трохи пізніше виступив західноукраїнський письменник і публіцист Ярослав Галан.