Микола Бажан

Фотографія Микола Бажан (photo Nikolay Bajan)

Nikolay Bajan

  • День народження: 09.10.1904 року
  • Вік: 79 років
  • Місце народження: Кам’янець-Подільський, Подільська губернія, Україна
  • Дата смерті: 23.11.1983 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український радянський поет, перекладач, публіцист і політичний діяч. Академік АН УРСР (1951). Герой Соціалістичної Праці (1974).

Народився в Кам’янці-Подільському в родині військового топографа. У 1910 батька перевели до Умані, де пройшли дитячі роки майбутнього поета. Тут Бажан навчався в кооперативному технікумі та паралельно у 1920-1921 займався вивченням авангардного сценічного мистецтва в студії «Кийдрамте» під керівництвом Леся Курбаса. Пише вірші, що склали рукописний збірник віршів «Контрасти настрою» (1920-1921).

У 1921 переїжджає до Києва, де навчається у Кооперативному інституті (1921-1923), а потім в Київському інституті зовнішніх зв’язків (1923-1925). В 1923 році на запрошення молодого письменника Михайля Семенка приєднується до угруповання панфутуристов, йде працювати в редакцію газети «Більшовик». В цій газеті в 1923 опубліковано перший вірш Бажана «Руро-марш» та інші твори у футуристичному дусі.

Бажан належав до початкових прихильників революції не стільки із-за політичних поглядів, скільки з-за свого авангардизму в мистецтві. Йому здавалося, що грандіозний соціальний катаклізм дасть нове життя Україні, звільнить її творчі сили. На відміну від багатьох поетів старшого покоління, Бажан відразу прийняв більшовицький режим.

Період революційного романтизму

У 1925 році Бажан приєднується до угруповання Хвильового. Незабаром виходить перша збірка віршів «17-й патруль» (1926), який органічно вписувався в панував тоді в більшовицькій поезії пафос романтизації пролетаріату і чекістів.

Починаючи зі збірки «Різьблена тінь» (1927) Бажан все більше визначається як поет барокової естетики, невтомного і багатоярусного розгортання теми, винахідливого і розкішного переплетення мотивів, органічного з’єднання брутального і патетичного. Шедевром цього стилю є цикл «Будівлі» (1929), в якому Бажан проявляє себе як поетичний інтерпретатор енергії людських справ

, різних форм цих справ, у тому числі ексцентричних.

У «Смерть Гамлета» (1932) він відверто протиставляє загальнолюдські символи гуманістичної культури як брехливі ленінської безоглядності як істини (гравственно все, що служить революції, і тільки це). У цьому творі поет проголошує анафему «абстрактного гуманізму», яка стала набридливим лейтмотивом усієї подальшої партійної ідеології. Ще сильніше ця тема звучить в «Трилогії пристрасті» (1933), поет з ненавистю винищує в собі все, що заважає йому стати тим, чого вимагає час — бійцем централізованої класової моралі. Перемога над гуманізмом в собі давалася нелегко. Важкі сумніви, болісні роздуми душі, загнаної в підземеллі свідомості, звучать у поемах «Сліпці» (1931) і «Гетто в Умані» (1930).

Творчість сталінського періоду

Після 1933 року, який став переломним в історії української літератури, яка ознаменувалася знищенням і підкоренням національної інтелігенції, з під пера Бажана виходить переважно партійна патетика — винахідлива, майстерно виконана, але вимучена, хоча і під маскою щирості: поеми «Безсмертя» (1937), «Мати» (1938), «Батьки й сини» (1939). Традицію барокового одописания, літературно близьку поетові, продовжує знаменитий панегірик Сталіну «Товариш стоїть в зореносній Кремлі» (1932).

Справжній Бажан проривається там, де поетові вдається ухилитися від пресингу політичних імперативів, нехай і внутрішньо засвоєних. Насамперед у культурологічних віршах, звернення до духовної спадщини народів СРСР, інтерпретації явищ світового мистецтва, сциентизме — наукової поезії: поема «Число» (1931).

Особливий період у житті і творчості Бажана — роки війни з німецько-фашистськими загарбниками. Твори цих років гостро відображають біду народу, небезпеку, що нависла над ним, патріотичний підйом, общесоветские форми якого вміщають і суто національні переживання: «Клятва» (1941), «Данило Галицький» (1942), «Сталінградська зошит» (1943). За ці твори Бажан був удостоєний Сталінської премії другого ступеня (1946).

Перші повоєнні роки — найсумніший період в творчій долі Бажана. В умовах масових терористичних ідеологічних кампаній, ініційованих Сталіним, який розумів необхідність в зародку задушити паростки лібералізації думки, що пробилися під час війни, Бажану довелося брати участь у кон’юнктурному перегляд української історії («Біля Спаської вежі», 1952), в боротьбі проти українського націоналізму, громити не тільки твори Грушевського, але й колег-письменників, у тому числі свого друга Юрія Яновського, розвінчувати загниваючий імперіалістичний Захід («Англійські враження», 1949; Сталінська премія другого ступеня, 1949).

Пізній період

Зі смертю Сталіна, з початком хрущовської відлиги змінюється атмосфера в суспільстві і в літературних колах. Поступово повертається до своєї глибокої складності і Бажан. Це відчувається у збірниках «Міцкевич в Одесі» (1957), «Італійські зустрічі» (1961). Цикл «Перед статуями Мікеланджело» з останнього збірника змушує згадати барочну різьбу його ранніх «Будівель», але вже у всій зрілості майстра. Глибокий філософський трагізм звучить у віршах і поемах збірки «Уманські спогади» (1972).

Відлига, яка дала можливість Бажану згадати багато похмурих сторінки минулого. У своєму виступі на вечорі пам’яті Миколи Куліша він вперше відкрито згадує про підвалах Жовтневого палацу в Києві, де розстрілювали письменників. Про злочини минулого, його репресивної тяжкості, але і про уроки морального, духовного протистояння їм йдеться впоэме «Політ крізь бурю» (1964; Національна премія України імені Тараса Шевченка, 1965).

Вершиною творчості пізнього Бажана стали вісім «Нічних концертів» із збірки «Знаки» (1978; Ленінська премія, 1982). Вони ще раз підтвердили його унікальну здатність конгеніального переживання і втілення в слові шедеврів мистецтва, на цей раз музичного.

В 1970-е рр. Бажан звернув увагу на молодого поета М. Фішбейна, який став його літературним секретарем, а згодом — відомим поетом України.

Діяльність перекладача

Бажан — видатний майстер художнього перекладу. Найбільшим досягненням є його переклад поеми «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі (1935; премія Грузинської РСР, 1937). Серед майстерно виконаних Бажаном перекладів — «Буря» Шекспіра, твори Данте, Гете, Гейне, Гельдерліна, Міцкевича. Особливу роль для молодої української поезії зіграли його переклади з Рільке.

Політична та громадська діяльність

З 1940 року — член КПРС. Член ЦК. У 1941 р. виступав із звітною доповіддю на Всеукраїнській конференції КП(б)У. У 1943-1948 заступник Голови Ради Міністрів Української РСР, радник представництва України в ООН. У 1946-1962 депутат Верховної Ради СРСР. В 1953-1959 голова Спілки письменників України.

Редакторська діяльність

У 1957-1988 головний редактор Української Радянської Енциклопедії. Під його керівництвом були видані Українські радянські енциклопедії в 17-ти томах (1959-1965), у 12-ти томах (1977-1985), «Історія українського мистецтва в 6-ти томах (1966-1968; Державна премія УРСР, 1971), «Шевченківський словник» (1976-1977).

Родина

Перша дружина — Гаїна Симоновна Коваленко (1905-1989), актриса театру «Березіль», потім перекладачка. Дочка — Майя.

Друга дружина (1938) — Ніна Володимирівна Лауер.