Мадам Де Севіньє

Фотографія Мадам Де Севіньє (photo Marquise De Sevigne)

Marquise De Sevigne

  • День народження: 05.02.1626 року
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Дата смерті: 17.04.1696 року
  • Громадянство: Франція
  • Оригінальне ім’я: Марі Де Рабютен-Шанталь
  • Original name: Marie De Rabutin-Chantal

Біографія

Вона отримала дуже хорошу освіту, знала італійську мову, в меншій мірі – латинь і іспанська.

Мадам де Севіньє (Marquise de Sévigné) — Марі де Рабютен-Шанталь, баронеса де Севіньє (Marie de Rabutin-Chantal, marquise de Sévigné) — французька аристократка, письменниця, автор знаменитих ‘Листів’ (Letters), одного з найцікавіших і найбільш відомих праць в історії французької літератури.

Мадам де Севіньє народилася в 1626 році в Парижі (Paris). Батько її, Сельс-Бенін де Рабютен-Шанталь (Celse Bénigne de Rabutin, baron de Chantal), загинув у бою через рік після народження дочки. Виховував Марі спершу дід, а після — брат.

Вона отримала дуже хорошу освіту, знала італійську мову, в меншій мірі – латинь і іспанська.

У 1644 році Марі вийшла заміж за маркіза Анрі де Севіньє (Henri de Sévigné), який був власником знаходиться недалеко від Витре (Vitré) замку Рошер (Les Rochers). 10 жовтня 1646 року в родині народилася дочка, назвали її Франсуазою (Françoise); саме до Франсуазі і були звернені згодом знамениті листи Мадам де Севіньє. Через два роки після народження дочерив сім’ї з’явився син, якого назвали Карл (Charles).

В 1651 році чоловік Марі загинув на дуелі, і вдова присвятила всю себе вихованню дітей. Франсуаза подорослішала і вийшла заміж у 1669 році, її обранцем став граф Гриньян (François Adhémar de Monteil, comte de Grignan), разом з яким вона незабаром в покинула Париж і переселилася на південь Франції, в Прованс (Provence).

Відомо, що залишилася в Парижі мадам де Севіньє дуже важко переносила розлуку з дочкою, незважаючи на те, що вона іноді відвідувала її в Провансі, та й сама Франсуаза не раз бувала в Парижі у матінки.

Так, у тузі за доньки, Марі і почала писати свої листи до неї, які з часом стали являти собою майже досконалий епістолярний стиль. Її листи були сповнені дотепності, гумору, були він невимушеними і в той же час напрочуд точними в оцінках подій і характеристики.

Писала мадам де Севіньє дивно живим, простим, і в той же час витонченою мовою, у її листах самим безпосереднім чином простежувалася її непересічна натура, а, крім того, ці записки виявилися згодом неймовірно цінними з точки зору історичної. Так, намагаючись тримати свою дочку в курсі того, що відбувається в столиці, мадам де Севіньє створювала живий літопис того, що відбувалося в той період у Франції, і, перш за все, при дворі Людовика XIV.

Незважаючи на те, що матінка намагалася розповісти доньці якомога більше інформації і дати її максимально докладно, їй завжди вдавалося залишитися в стороні від власних оцінок того, що відбувається і не висловлювати ніяких критичних зауважень до того, що вона спостерігала і описувала.

Так, вона легко і вільно писала про скасування Нантського едикту Генріха IV 1598 року (Édit de Nantes), про страти, що сталися в 1676 і 1680 роках, про придушення повстання в Бретані (Bretagne) і про пішла покарання учасників цього повстання. Писала вона про весілля і розлучення, скандали і святах, і іноді її листи нагадували щось на зразок світської хроніки.

Відомо, що, будучи неймовірно начитаною, мадам де Севіньє приділяла у своїх листах місце й для літературних творів;тут, втім, вона дозволяла собі давати особисті оцінки. До речі, її критика завжди була дотепна і оригінальна.

Ця переписка матері і дочки тривала майже чверть століття, періодичність послань була приблизно три-чотири листи на тиждень.

Перший збірник листів мадам де Севіньє був надрукований в 1726 році. В 1754 році вийшла велика добірка з 772 листів. У наступних виданнях поряд з листами до дочки містилися іноді й інші її листи — крім Франсуази, мадам писала і декільком своїм друзям.

17 квітня 1696 року Марі де Севіньє, перебуваючи в замку своєї дочки, померла; було їй до того моменту 70 років. Її поховали в церкві Гриньяна. Відомо, що під час Великої французької революції її могила і останки постраждали.

Премія Севіньє за кращу публікацію раніше не виданих листів була заснована у Франції у 1996 році, з нагоди 300-річчя з дня смерті мадам де Севіньє.

‘Щоб зрозуміти, як ми докучливі в розмові, досить згадати, як нам набридають інші, коли говорять із нами» — одна з численних афоризмів мадам де Севіньє.