Лідія Койдула

Фотографія Лідія Койдула (photo Lydia Koidula)

Lydia Koidula

  • День народження: 24.12.1843 року
  • Вік: 42 роки
  • Місце народження: Вяндра, Естонія
  • Дата смерті: 11.08.1886 року
  • Громадянство: Естонія

Біографія

Вийшовши в 1873 році заміж за лікаря Е. Міхельсона, Койдула була змушена жити в Кронштадті, де її чоловік служив військовим лікарем. І хоча Койдула часто бувала в Естонії, вона болісно відчувала розлуку з батьківщиною. Хвороба рано обірвала її життя, вона померла в Кронштадті.

Донька журналіста і просвітителя й. Ст. Яннсена, Койдула зі шкільних років допомагала батькові у виданні газети «Пярнуський листоноша» (ест. «Perno postimees») — робила переклади, адаптувала художні твори і т. д. В той же час написані і її перші вірші, спочатку німецькою мовою.

Саме в газетній роботі Койдула зустрічалася з багатьма громадськими діячами пожвавився в середині минулого століття національного руху, під їх впливом зародилися її погляди і переконання. У другій половині 1860-х років Койдула стала відомою поетесою, авторкою громадянськості і патріотичних творів.

Вийшовши в 1873 році заміж за лікаря Е. Міхельсона, Койдула була змушена жити в Кронштадті, де її чоловік служив військовим лікарем. І хоча Койдула часто бувала в Естонії, вона болісно відчувала розлуку з батьківщиною. Хвороба рано обірвала її життя, вона померла в Кронштадті. В 60-ту річницю смерті її прах був перевезений в Естонію і похований на таллінському кладовищі Метсакальмісту.

Творчість

Твори

В історії естонської літератури Койдула залишила помітний слід насамперед у поезії. Її патріотична лірика виявилася надзвичайно актуальною для пробуджується естонського народу, і Койдула як виразницю народних почуттів стали називати «лугові квіти» (ест. «Emajõe ööbik») (так називався збірка її віршів 1867 року). Більшість її творів носить романтичний характер: пристрасне співчуття бід і незгод естонського народу, любов до батьківщини і до дому, прагнення допомогти своїм співвітчизникам і полегшити їх долю.

У кронштадтський період в поезії Койдула переважають елегійні вірші, природна і любовна лірика. Ретельно працюючи над технікою вірша, вона прокладала дорогу поетів наступних поколінь. До основних достоїнств поезії Койдула відносяться щирість і емоційність.

Койдула працювала і в прозі, в основному для газет — пристосовувала твори інших авторів для естонської читача, робила вільні переклади.

Нове слово Койдула сказала і в естонській драматургії: перша комедія «Племінник з Сааремаа» (ест. «Saaremaa onupoeg», 1870) була написана за сюжетом німецького драматурга Т. Кернера, але вже наступні комедії Койдула були цілком оригінальні — «Сватушкі» (ест. Kosjakased» або «Maret ja Miina», 1870) та «Отакий мульк, або Сто вак солі» (ест. «Säärane mulk», 1872). З комедій Койдула почав своє існування естонський театр.

Коротка, плідна і повна драматизму життя Койдула, її популярність серед читачів свого часу, її місце в естонському суспільстві, незвичайне для жінки в минулому столітті, активну участь у всіх культурних починаннях поступово перетворили ім’я Койдула на легенду. Їй та її родині присвячено кілька літературних творів — «Година на стільці, який обертається» Я. Кросу, «Година духів на вулиці Яннсена» М. Унта, «Віруському співак та Койдула» А. Ундла-Пилдмяе, «Тієї весни в Тарту» Т. Тувікесе та ін.; їй присвячені десятки віршів відомих естонських поетів; в Пярну є меморіальний музей і пам’ятник Койдула; на слова її віршів створено безліч пісень.

Російською мовою видано: «Вінок із сліз душі» (Таллінн, 1993), «Вірші» (Москва, 1945, 1950), «Вибране» (Таллінн, 1950, Москва, 1961). Вірші Л. Койдула «Осінні думи» і «Вечірня тиша» переведені на російську мову Ігорем Северянин і були включені в поетичний збірник «Ігор Северянин. Твори», що вийшов в світ в 1990 році в талліннському видавництві «Еесті раамат».