Казіс Пуйда

Фотографія Казіс Пуйда (photo Kazis Puyda)

Kazis Puyda

  • День народження: 19.03.1883 року
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Шетияй, Литва
  • Дата смерті: 24.01.1945 року
  • Громадянство: Литва

Біографія

Литовський поет, прозаїк, драматург, перекладач.

Народився в селі Шетияй недалеко від заштатного міста Шаки Сувалкской області. Закінчив гімназію у Маріямполі, потім Політехнічний інститут у Берліні (1904). У 1905-1907 працював у редакції газети «Вільняус жиниос» („Vilniaus žinios“). Брав участь у діяльності литовських організацій. У 1907-1912 викладав литовську мову в гімназії в Шавло.

Через переслідування влади разом з дружиною виїхав до Челябінська, де викладав німецьку мову, за іншими відомостями — математику. Після повернення до Литви (1920) працював у книговидавничій товаристві «Швитурис» („Švyturis“), в друкарні «Спиндулис» („Spindulis“). У 1922 році заснував видавництво «Вайва» („Vaiva“), випускало серію літературної класики, редагував і видавав літературні журнали «Гайрес» („Gairės“; 1923-1924), «Кривуле» („Krivulė“ 1923-1925), «Гайсай» („Gaisai“; 1930-1931).

У 1937 влаштувався в селі Науседай під Каунасом, де і помер 24 січня 1945. Похований у Паневежюкасе.

Дебютував віршами (збірка „Iš sermėgiaus krūtinės“, 1906; під псевдонімом Žegota). Випустив збірку оповідань «Осінь» („Ruduo“, 1906).

Був дуже продуктивним і став одним з перших литовських професійних письменників. Вже в 1911-1912 випустив зібрання творів у 4 томах, між 1911 і 1913 — три збірки статей на літературні та педагогічні теми; видав понад п’ятдесяти книг перекладів Р. Зудермана, О. Уайльда, Р. Ібсена, Р. Сенкевича, С. Лагерлеф, Майн Ріда, Джека Лондона та інших західноєвропейських та американських авторів.

Автор повістей «Пісня землі» („Žemės giesmė“, 1911), «Червоний півень» („Raudonas gaidys“, 1929) та інших, фантастико-публіцистичного роману «Залізний вовк» ( „Geležinis vilkas“, 1927), творів на історичні теми — легенди „Karalius Haraldas“ (1920), повісті „Vaidevutis ir Brutenis“ (1923), роману „Magnus Dux“ (1936).

Автор п’єс „Mirga“ (1912), «Русалка» („Undinė“, 1912) та інших. У драматургії намагався використовувати досягнення М. Метерлінка і А. П. Чехова, не уникаючи алегоричній риторики і фрагментарності. У прозі та драматургії елементи імпресіонізму та символізму, цитати з Ф. Ніцше поєднувалися з традиціями реалізму. У п’єсі „Gairės“ (1913) ибсеновский конфлікт поколінь базується на реаліях литовської села. Найбільш зрілою вважається драма «Степ» („Stepai“, 1920).