Катерина Серебрякова

Фотографія Катерина Серебрякова (photo Ekaterina Serebryakova)

Ekaterina Serebryakova

  • День народження: 28.06.1913 року
  • Вік: 101 рік
  • Місце народження: Царське Село, нині Пушкін, Росія
  • Дата смерті: 26.08.2014 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

‘Срібний вік’ російської поезії і живопису віддалений від наших сучасників уже більше, ніж століттям. Здається, він залишився тільки на сторінках книг та на полотнах картин, проте живі свідки цього часу пішли від нас зовсім недавно. Одна з них – нащадок славетної династії художників Катерина Серебрякова.

Життя Катерини Серебрякової почалася ще в дореволюційній Росії, перед Першою світовою війною. Її дитинство припало на роки Революції і Громадянської війни, а Другу світову війну молода художниця зустріла в Парижі. Представниця декількох поколінь знаменитих художників, які склали славу Росії, стала засновницею і почесним головою міжнародного фонду її матері, Зінаїди Серебрякової. Катерина Серебрякова пішла з життя зовсім недавно, проживши довге і насичене подіями життя.

Батьками Катерини були знаменита художниця Зінаїда Миколаївна Серебрякова, уроджена Бенуа-Лансере, походила з родини живописців і скульпторів, і інженера –шляховика Бориса Анатолійовича Серебрякова. Дівчинка з’явилася на світ 28 червня 1913 року. Місцем її народження стало Царське Село, але перші роки Каті пройшли в рід

ому маєтку в селі Нескучне (нині Харківська область). Вона була молодшою з чотирьох дітей Серебрякова, всі з яких мали відношення до мистецтва. Старший брат Євген згодом став відомим архітектором і реставратором, писав аквареллю. Олександр, не отримав професійної освіти, був відомим паризьким художником, ілюстратором і фахівцем по інтер’єрах. Сестра Тетяна працювала театральній художницею і фахівцем по розпису тканин. Зображення чотирьох дітей часто зустрічаються на багатьох відомих картинах З. Серебрякової.

Соціальні потрясіння – не найкращий час для занять живописом. Після революції Серебряковы залишилися без засобів до існування, а в 1919 році від тифу помер Борис Анатолійович. Зінаїда Миколаївна з дітьми і хворою матір’ю переїхала в Петроград, оселилася в квартирі свого діда і бралася за будь-які замовлення, хоча стиль її картин абсолютно не відповідав вимогам нової епохи. У 1924 році їй вдалося отримати роботу щодо створення монументального панно в Парижі. Однак після виїзду художниці їй заборонили повертатися на батьківщину. З. Серебрякова посилала всі свої заробітки дітям в Росію і докладала величезних зусиль для того, щоб возз’єднається з сім’єю. З великим трудом знайомим і друзям художниці вдалося 1924 року надіслати у Париж тринадцятирічного Олександра, а в 1928 році – п’ятнадцятирічну Катю.

Як згадувала Катерина, весь свій вільний час вона проводила біля матері, найчастіше малювала з нею один і той же сюжет. Серед робіт Катерини Серебрякової – акварельні пейзажі Франції, квіткові композиції, зображення птахів. Разом з братом Олександром вона стала створювати маці

ти інтер’єрів, працювала над ескізами панно. Повернутися в Росію нікому з Серебрякова не довелося – тільки в 1960 році під впливом ‘відлиги’ в Париж змогла приїхати Тетяна Борисівна Серебрякова.

У 1967 році, після смерті матері, Катерина Борисівна заснувала фонд імені З. Н. Серебрякової і стала займатися збереженням її художньої спадщини.

Катерині Серебрякової, як втім, майже всім членам цієї сім’ї, судилося не тільки фізична, але і творче довголіття. Вона була видатним особою культурного життя Парижа і чимало зробила для гідного представлення спадщини своєї матері у Росії. Вже досягнувши 100-річного рубежу, Катерина Борисівна займалася організацією виставок, давала інтерв’ю. Вона померла 26 серпня 2014 року і так само, як і її мати, похована на російському кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа.