Карл Гейнцен

Фотографія Карл Гейнцен (photo Karl Geytsen)

Karl Geytsen

  • День народження: 22.02.1809 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: Гревенброх, Німеччина
  • Дата смерті: 12.11.1880 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Німецький публіцист, керівник баденської революції, агітатор і прихильник радикального перетворення Європи на республіканських засадах.

Карл Петер Гейнцен — (нім. Karl Peter Heinzen, 22 лютого 1809-1880) — німецький публіцист, керівник баденської революції, агітатор і прихильник радикального перетворення Європи на республіканських засадах. Популярність як публіцист отримав після участі в «Leipziger Allgemeine Zeitung» і «Rheinische Zeitung». Маючи досвід чиновника, в 1845 в Дармштадті випустив монографію «Прусська бюрократія» (Die preußische Bureaukratie). Після конфліктів з місцевою бюрократією Гейнцен і його друг Густав фон Струве емігрували до Англії. Звідти Гейнцен перебрався в США. Плани організувати жіноче училище змінилися у Гейнцена виданням радикального журналу (іноді називається «газета») «Піонер» (Піонер). У Бостоні випустив у світ Gesammelten Schriften. Гейнцен займав радикальні позиції в питанні про перетворення роздробленої Німеччини в республіканську федерацію автономних земель. Основна помилка Гейнцена полягала у впевненості щодо того, що встановлення демократичної республіки автоматично вирішить економічні проблеми Європи 1840-х років.

Неодноразово згадується у творчості Олександра Герцена, який в п’ятій частині спогадів «Былое идумы» назвав Гейнцена «Собакевичем німецької революції». Серед російської еміграції репутація Гейнцена ґрунтувалася на «канібальські витівки». Зокрема, на публічній заяві про необхідність, в переказі Герцена, «побити два мільйони людей на земній кулі — і справа революції піде як по маслу». Разом з тим Герцен вважав, що в ході полеміки Карла Гейнцена і Карла Маркса мали місце порушення етичного характеру. Погляди Гейнцена піддалися критиці з боку члена Союзу комуністів, робочого-складача Стефана Борна (Симона Буттермильха), який у 1847 році в Берні випустив брошуру «Держава Гейнцена».

Проти ненауковою і помилкової демократичної позиції Карла Гейнцена Фрідріх Енгельс і Карл Маркс виступили в памфлетном жанрі на сторінках «Німецької брюссельської газети» (Брюссель). Енгельс був змушений написати памфлет «Комуністи і Карл Гейнцен» (1847) після того, як 26 вересня 1847 Гейнцен ополчився на комуністів на підтримку «революціонерів». На думку Енгельса, монографія «Прусська бюрократія» (1845) вторинна по відношенню до книги Якоба Венедея «Пруссія і пруссачество» (1839). Гейнцен продовжив гостру дискусію, выступив21 жовтня 1847 з «Маніфестом» (Em «Reprasentant» der Kommunisten). Після образливих відповідей Енгельсу з боку Гейнцена у статті «Представник» комуністів» Маркс підбив підсумок спору в памфлеті «Морализирующая критика і критизирующая мораль» (1847). Політичну позицію Гейнцена Маркс порівняв з риторикою можновладного князя німецької держави Рейс молодшої лінії Генріха LXXXII Рейсу-Лобенштейна-Эберсдорфа. Ф. Мерінг вважав, що в памфлеті «Морализирующая критика і критизирующая мораль» автором була зайнята позиція, завдяки якій Маркс чинив суд над минулим радикальним фразерством» («Карл Маркс. Історія його життя», М., Госполитиздат, 1957, стор 163).

Відчуваючи ненависть до монархічної влади, Гейнцен вважав, що комуністи «намагаються охоронити монархів від небезпеки допомогою революційної фонтанели». Завдяки радикального світогляду Гейнцен став одним із творців так званої «філософії бомби». Публіцистичні зусилля Гейнцена були направлені на спростування моральної заборони на багаторазові вбивства в політичній боротьбі. Найбільш резонансна стаття Гейнценf «Вбивство» (1849) містила тезу про относительностиморали, яка оголошувалася застарілим поняттям у світлі доцільності адресних вбивств противників чинної влади. Зокрема, про конфлікт революціонерів з владою: «Їх гасло — вбивство, наша відповідь — вбивство. Їм необхідно вбивство, ми платимо вбивством ж. Вбивство — аргумент, у вбивстві — наше спростування». Серед закликів до максимального хаосу бойові погляди Гейнцена містили передбачення отруйного газу і ракет, здатних вести «полювання» за людиною. Задовго до Ніцше і Гітлера Гейнцен писав: «Якщо нам буде потрібно вразити половину континенту або пролити море крові,.. нас не буде мучити совість». Концепція Гейнцена отримала закономірний розвиток в теоріях Михайла Бакуніна і Петра Кропоткіна, які висунули доктрину «пропаганди дією». Сьогодні практики, теоретики і дослідники проблеми насильства визнають Гейнцена основоположником теорії сучасного тероризму.

«… немає більш важливого соціального питання, ніж питання про монархії і республіки».

Не економіка, але «насильство служить вихідним пунктом історичного розвитку».

Комуністи «розуміють політику лише в тому випадку, коли вона потрапляє на фабрику або виходить з неї».