Іван Котляревський

Фотографія Іван Котляревський (photo Ivan Korlyarovskiy)

Ivan Korlyarovskiy

  • День народження: 09.09.1769 року
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Полтава , Україна
  • Дата смерті: 10.11.1838 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Закінчив курс в полтавській духовній семінарії. Був учителем в будинках поміщиків; служив у військовій службі і брав участь у битвах з турками. З 1808 року Котляревський проживав у Полтаві, на посаді наглядача в інституті «виховання дітей бідних дворян».

Закінчив курс в полтавській духовній семінарії. Був учителем в будинках поміщиків; служив у військовій службі і брав участь у битвах з турками. З 1808 року Котляревський проживав у Полтаві, на посаді наглядача в інституті «виховання дітей бідних дворян». Котляревський вважається батьком нової малоросійської літератури. Головне його твір: «Енеїда Віргілія, перелицьована на малоросійську мову» — класичне по простоті і витонченості стилю й української іронії. Перші три пісні «Енеїди» були надруковані в 1798 році. Повне і точне видання «Енеїди» Котляревського, без змін у мові, зроблено Волохиновым в Харкові, в 1842 році. Найбільш поширене видання Куліша (1862) представляє великі переробки тексту. При написанні своєї «Енеїди» Котляревський мав на увазі що вийшла в 1791 році російську переробку Осипова, а останній, в свою чергу, наслідував німецькому письменнику Блюмайеру. Ще раніше «Енеїда» Віргілія піддалася сатиричної переробки в Італії («Eneide travestita», Лалл, 1633) і у Франції («Virgile travesti en vers burlesques», Скаррона). Котляревський наслідував Осипову у виборі вірша і в змалюванні пияцтва. Самостійність Котляревського виявляється в мові і в багатьох оригінальних епізодах, написаних з великим талантом. У 1819 році Котляревський написав дві оперетки: «Наталка-Полтавка» та «Москаль Чаривник», до теперішнього часу займають першорядне місце в малоросійському репертуарі. «Наталка-Полтавка» вперше надрукована в 1837 році, «Москаль Чаривник» — в 1841 році. Про останньому див. статтю професора Дашкевича в «Київській Старовині» (1893, XII). Котляревський наслідував тут французької оперетке «Le soldat magicien» (1760). — Ср. Н.І. Петров «Нариси історії української літератури» (22 — 36); Н.П. Дашкевич, академічна рецензія на попередню книгу; Н. М. В. (Н. Мінський ), в «Нови» (1885); Сергієнко, в II книзі «Записок науковедческого товариства імені Шевченка» (1893); Комаров «Покажчик» і «На вичну пам’ять Котляревському» (Київ, 1904).